The dichotomy “East-West” is a philosophical concept of ancient origin. Despite the fact that East and West can be interpret and understood as a cultural hemisphere, it is necessary to talk about their commonalities and points of contact. In an article author notes, drawing on her many years of singing practice and scientific research, that the music of sutartinės is understood not as a mix of different vocal parties, but as a sounding pulsating space. In this sense, sutartinės are close to minimalistic—music and visual art—works which are characterised by the multiple repetition of elements, their severity and precision. In performing sutartinės, just like Eastern traditional music, one characteristic is to, through controlled emotion, “enter” one certain state and remain in it for a long time. Speaking about sutartinės, the author discusses old Lithuanian relations with the East, which are not so much a geographical, but more mental. It is known that the West in general is characterized by the propensity to search for manifestations of spirituality in the East. Therefore, the links of sutartinės with the East may be the result of this search. The author raises the question of whether the modern tendency of young people to sing the sutartinės may be the result of the search for spirituality in Eastern culture, or the spirit of the East rather than the West lies in the very nature of sutartinės. Modern music projects, bringing together Western and Eastern cultures, helps to understand the original features of the sutartinės and possibilities of “western” meditation.

Дихотомия «Восток–Запад» является философской концепцией давнего происхождения. Несмотря на то, что Восток и Запад можно понимать как культурные оппозиты, необходимо говорить об их общности в определенных точках соприкосновения. Опираясь на многолетнюю практику пения и научные исследования, автор доказывает, что музыка сутартинес понимается не как смесь различных вокальных партий, а как звучащее пульсирующее пространство. В этом смысле сутартинес близки минималистичным – музыкальным и визуальным произведениям, которые характеризуются многократным повторением элементов, их строгостью и точностью. Во время исполнения сутартинес, как и традиционной восточной музыки, характерной чертой является то, что с помощью контролируемых эмоций исполнитель входит в определенное состояние и пребывает в нем определенное время (из личного исполнительного опыта автора). Говоря о сутартинес, автор обращается к теме литовских отношений с Востоком, которые не столько географические, сколько психологические. Известно, что Запад в целом склонен к поиску прежде всего проявлений духовности на Востоке. Поэтому связи могут рассматриваться как одна из возможностей такого поиска. Автор задается вопросом, не является ли современное стремление молодежи петь сутартинес результатом поиска духовности в восточной культуре, не заложен ли в самой природе сутартинес «дух Востока», а не «дух Запада»? Проекты современной музыки, которые объединяют западную и восточную культуры, помогают понять оригинальные черты сутартинес и возможности «западной» медитации.

Дихотомія «Схід-Захід» є філософською концепцією давнього походження. Не зважаючи на те, що Схід і Захід можна розуміти як культурні опозити, необхідно говорити про їх спільність у певних точках дотику. Спираючись на багатолітню практику співу і наукові дослідження, автор доводить, що музика сутартінес розуміється не як суміш різних вокальних партій, а як звуковий пульсуючий простір. В цьому сенсі сутартінес близькі до мінімалістичних – музичних та візуальних творів, які характеризуються багаторазовим повторенням елементів, їх строгістю і точністю. Під час виконання сутартінес, як і у традиційній східній музиці, характерною рисою є те, що за допомогою контрольованих емоцій, виконавець входить у певний стан і перебуває у ньому певний час (з власного співацького досвіду авторки). Говорячи про сутартінес, автор звертається до теми литовських стосунків зі Сходом, які є не так географічні, як психологічні. Відомо, що Захід у цілому схильний до пошуку насамперед виявів духовності на Сході. Тому зв'язки можуть розглядатися як одна з можливостей такого пошуку. Автор торкається питання, чи не є сучасне прагнення молоді співати сутартінес результатом пошуку духовності у східній культурі, тобто чи закладений в самій природі сутартінес "дух Сходу", а не "дух Заходу"? Проекти сучасної музики, які об’єднують західну і східну культури, допомагають зрозуміти оригінальні риси сутартінес і можливості «західної» медитації.