Сьогодення диктує нові пріоритети в освіті. Зростає потреба у підготовці фахівців з високим рівнем володіння двома і більше іноземними мовами, досконалим знанням іншомовної комунікативної культури для забезпечення толерантної міжкультурної комунікації. Плюрилінгвальний підхід у навчанні іноземних мов покладає край домінуванню монолінгвізму й створює рівні умови для формування плюрилінгвальної компетентності студентів у процесі опанування французької мови як другої іноземної мови з опертям на металінгвальні інструменти осмислення і співставлення ними мовних категорій з рідної і/ або державної мов та першої іноземної мови, що вивчається. У статті розкривається сутність полілінгвального і полікультурного навчання французької мови як другої іноземної мови, що забезпечується урізноманітненням аудиторних форм роботи і добором відповідного дидактичного матеріалу. Знайшло подальше обґрунтування положення про те, що у руслі плюрилінгвальної освіти рівень володіння французькою мовою як другою іноземною мовою лежить у площині опорних мовних знань і сформованих мовленнєвих умінь та навичок з рідної (державної) та першої іноземної мов у ході опанування мовними рівнями: графічного (передача звуків на письмі), фонетичного (вимова), фонематичного (відповідність звука фонемі), словотвірно-морфологічного (словосполуки, частини мови, будова слова), синтаксичного (порядок слів, будова речення). У статті зроблено акцент на тому, що через призму плюрилінгвального підходу зростає роль формування позитивної мотивації, оскільки саме мотивація визначає параметри емоційного сприйняття навчального матеріалу студентами, зумовлює вибір дидактичного інструментарію, який залучається у процесі вивчення другої іноземної мови, й безпосередньо впливає на якість засвоєння навчального матеріалу, а також окреслює вектори подальшого застосування отриманих знань у професійній діяльності, підтримує бажання невпинно покращувати свій рівень знань.