У статті йдеться про завдання формування саногенного потенціалу особистості у батьківсько-дитячих стосунках, опираючись на сучасні напрацювання теорії прив’язаності, з врахуванням когнітивно-емоційного зв’язку щодо адаптивних соціально-екологічних способів задоволення базисних потреб психогомеостатичного спрямування і змісту через становлення когнітивних процесів менталізації, символізації, рефлексії що слугують інтеграції позитивного і негативного досвіду особистості.