The purpose of the article is to identify the main integrative principles in the mastering of speech and voice skills, which are fundamental for the professional qualification of future drama theatre and film actors. In the course of the study, the following methods were used: analytical, logical and synthesis method in order to combine individual elements of stage speech in a single symbiosis. The scientific novelty lies in the realization of analytical research as to the structure of theoretical interpretations and practical applications of professional speech and voice skills. The article provides an opportunity to learn how to improve the speech skills of student-actors in a systematic, methodological and logical direction. Various programme sections of the “Scenic speech” discipline are synthesized, and their integral combination provokes an organic language in the implementation of the indivisible artistic and ideological idea on the stage or movie set. Particular attention is paid to the importance of speech technique, which contributes to the mastery of dialect word skills by novice actors, to speak dialect in the process of embodying characters based on folklore material that exists in fiction, play, and script. There are indicated methodological directions for improving the stage-speech versatility of the actor’s word. There have been identified the root causes which affect the ability to form a unique personal language habits of individuals. Conclusions. This study demonstrates the expediency of forming an integrative effective model, which will positively affect the educational process of forming speech reflexes, which, in turn, will improve the scenic speech of future film and theatre artists. The learning of the standardized categorical and conceptual bases of speech technique - breathing, diction, voice, orthoepy – would help novice actors to consolidate new speech skills that are “guides” to mastering the dialect.

Цель статьи – выявить основные интегративные принципы в освоении рече-голосовых навыков, на которых базируется в классе сценической речи профессиональная квалификация будущих актеров драматического театра и кино. В процессе исследования использовались следующие методы: аналитический, логический и метод синтеза для соединения отдельных элементов сценической речи в едином симбиозе. Научная новизна заключается в осуществлении аналитической разведки относительно устройства теоретических трактовок и практического применения профессиональных культурно-голосовых навыков. Предоставляется возможность узнать, как в систематизированном, методико-логическом направлении усовершенствовать речевое мастерство студентов- актеров. Синтезируются различные программные разделы дисциплины «Сценическая речь», что в целостном сочетании между собой приводят к органическому слову в осуществлении неделимого художественно-идейного замысла на сценической или съемочной площадках. Освещена значимость техники речи, которая способствует овладению актерами-новичками навыками диалектического слова, манерой говорить с говором в процессе воплощения героев на основе фольклористического материала, который существует в художественной прозе, пьесе, сценарии. Указываются методологические направления для улучшения сценически-речевой многогранности актерского слова. Выявлены первопричины, которые влияют на способность формировать неповторимо-личностную языковую привычку индивидуумов. Выводы. Доказана целесообразность создания интегративной действенной модели, что положительно скажется на учебном процессе формирования речевых рефлексов, которые, в свою очередь, улучшат сценическое слово будущих творцов кино-, театрального дела. Усвоение актерами-новичками нормированных категориально-понятийных основ техники речи – дыханием, дикцией, голосом, орфоэпией – будет способствовать закреплению новых речевых навыков, которые являются «проводниками» к овладению диалектов.

Мета статті – виявити основні інтегративні засади в освоєнні мовно-голосових навичок, на яких базується в класі сценічної мови професійна кваліфікація майбутніх акторів драматичного театру й кіно. У процесі дослідження використовувалися такі методи: аналітичний, логічний та метод синтезу для поєднання окремих елементів сценічної мови в єдиному симбіозі. Наукова новизна полягає в здійсненні аналітичних розвідок щодо устрою теоретичних трактувань та практичних застосувань професійних мовно-голосових навичок. Надається змога дізнатися, як у систематизованому, методико-логічному напрямку вдосконалити мовленнєву майстерність студентам-акторам. Синтезуються різні програмні розділи дисципліни «Сценічна мова», що в цілісному поєднанні між собою провокують до органічного слова в здійсненні неподільного художньо-ідейного задуму на сценічному чи знімальному майданчиках. Висвітлено значущість техніки мовлення, яка сприяє оволодінню акторами-початківцями навичок діалектного слова, манери промовляти говіркою в процесі втілення героїв на основі фольклористичного матеріалу, що існує в художній прозі, п’єсі, сценарії. Вказуються методологічні напрямки для поліпшення сценічно-мовленнєвої багатогранності акторського слова. Виявлено першопричини, які впливають на здатність формувати неповторно-особистісну мовну звичку індивідуумів. Висновки. Доведено доцільність утворення інтегративної дієвої моделі, що позитивно позначиться на навчальному процесі формування мовленнєвих рефлексів, які, своєю чергою, покращать сценічне слово майбутніх митців кіно-, театральної справи. Засвоєння акторами-початківцями унормованих категоріально- понятійних основ техніки мовлення – дихання, дикції, голосу, орфоепії – сприятиме закріпленню нових мовленнєвих навичок, які є «провідниками» до опанування діалектів.