Цель статьи – осуществить теоретический анализ и синтез перспектив развития дистанционного обучения в Украине, рассмотреть основные актуальные проблемы дистанционного образования в Украине, проанализировать основные факторы, тормозящие внедрение дистанционного обучения, обратить внимание на необходимости повышения уровня компьютерной грамотности среди украинских педагогов и формирования современной методологии дистанционного обучения, в частности единого, системного, общегосударственного подхода организации, координации и контроля в данной сфере. Методы исследования: аналитический метод, метод структурно-функционального анализа, феноменологический метод, метод контент-анализа, метод философской рефлексии, социологические методы (анкетирование, интервью). Научная новизна исследования заключается в уточнении текущего состояния интеграции дистанционного обучения в украинских школах и выяснении особенностей процесса внедрения дистанционного обучения в целом. В статье так же были проанализированы труды зарубежных ученых – фундаменталистов в области дистанционного обучения и частично обоснована целесообразность их имплементации в отечественной системе дистанционного обучения. На основе исследования выдвинуты инновационные гипотезы, относительно факторов (индивидуальные, коллективные и общественные), тормозящих внедрение дистанционного обучения и часто приводящих к его неэффективности и формализации, что в дальнейшем могут быть ориентиром для будущих научных исследований.

The purpose of the article is to carry out theoretical analysis and synthesis of prospects for the development of distance learning in Ukraine, to consider the main current problems of distance education in Ukraine, to analyze the main factors hindering the introduction of distance learning, to draw attention to the need for computer literacy distance learning methodologies, in particular a unified, systematic, nationwide approach to organization, coordination and control in this area. The research methodology consists in analytical method, method of structural-functional analysis, phenomenological method, method of content analysis, method of general philosophical reflection, basic sociological methods (questionnaires, interviews). The scientific novelty of the research lies in clarifying the current state of integration of distance learning in Ukrainian schools and clarifying the features of the process of introducing distance learning in general. The article also analyzed the works of foreign fundamentalist scientists in the field of distance learning and partially substantiated the feasibility of their implementation in the domestic system of distance learning. Based on the study, innovative hypotheses have been put forward regarding the factors (individual, collective and social) that inhibit the introduction of distance learning and often lead to its inefficiency and formalization, which in the future can be a reference point for future scientific research.

Мета статті – здійснити теоретичний аналіз і синтез перспектив розвитку дистанційного навчання в Україні, розглянути основні актуальні проблеми дистанційної освіти в Україні, проаналізувати основні чинники, які гальмують упровадження дистанційного навчання, звернути увагу на необхідність підвищення рівня комп’ютерної грамотності серед українських освітян та формування сучасної методології дистанційного навчання, зокрема єдиного, системного, загальнодержавного підходу організації, координації та контролю в цій сфері. Методи дослідження: аналітичний метод, метод структурно-функціонального аналізу, феноменологічний метод, метод контент-аналізу, метод філософської рефлексії, соціологічні методи (анкетування, інтерв’ю). Наукова новизна дослідження полягає в уточненні поточного стану інтеграції дистанційного навчання в українських школах і з’ясуванні особливостей процесу впровадження дистанційного навчання в цілому. У статті проаналізовано праці зарубіжних учених – фундаменталістів у галузі дистанційного навчання та частково обґрунтовано доцільність їх імплементації у вітчизняній системі дистанційного навчання. На основі дослідження висунуто інноваційні гіпотези щодо чинників (індивідуальні, колективні та суспільні), які гальмують упровадження дистанційного навчання та часто призводять до його неефективності й формалізації, що надалі можуть бути орієнтиром для майбутніх наукових досліджень.