The features of the legal support for the optimization of agricultural landscapes structure are investigated. Attention is focused that during the period of the land reform, a considerable number of problems in the field of land relations remained unresolved, and even more exacerbated. On the territory of Ukraine, processes of land degradation are intensifying. The largest scale is erosion, pollution, flooding, and reduced nutrient content in soils. The shortage of forest resources in the country and the need to create more than 2 million hectares of new forests are emphasized. If the modern pace of afforestation is maintained, the index of woodiness will be optimum according to European standards only after 20 years. It is established that the main tasks of Ukrainian legislation in the areas of protection and restoration of land resources are optimization of agricultural land areas and reduction of their plowing degree of cultivation, improvement of the structure of agricultural lands and their enrichment with natural components. It is defined that in the Ukrainian legislation the concepts of «optimization of land use structure», «land use optimization», «optimization of agricultural landscapes structure» are synonymous. Concepts are used to identify certain measures for the rational use and protection of land resources and to achieve such a state of land relations that is consistent with the concept of sustainable development — an optimal combination of environmental, economic and social interests in the use, protection and reproduction of land. The standards of ecologically optimized land structure that developed by domestic scientists have been analyzed, and it was discovered that they have certain contradictions in the quantitative ratio. It is emphasized on the need to establish regional criteria for the correlation of the main types of land at the state level, which will enable the country’s land fund to be balanced. As a result of the study, the necessity of improving the legal support for optimizing the structure of agricultural landscapes is substantiated.

Исследованы особенности нормативно-правового обеспечения оптимизации структуры сельскохозяйственных ландшафтов. Установлено, что в законодательстве Украины понятие «оптимизация структуры землепользования», «оптимизация землепользования», «оптимизация структуры сельскохозяйственных ландшафтов» являются синонимичными. Проанализированы разработанные отечественными учеными нормативы экологически оптимизированной структуры угодий, которые в количественном соотношении имеют определенные противоречия. Акцентировано внимание на необходимости установления региональных критериев по соотношению основных видов угодий на государственном уровне, что позволит сбалансировать земельный фонд страны. По результатам проведенного исследования обоснована необходимость совершенствования правового обеспечения оптимизации структуры агроландшафтов.

Досліджено особливості нормативно-правового забезпечення оптимізації структури сільськогосподарських ландшафтів. Встановлено, що у законодавстві України поняття «оптимізація структури землекористування», «оптимізація землекористування», «оптимізація структури сільськогосподарських ландшафтів» є синонімічними. Проаналізовано розроблені вітчизняними вченими нормативи екологічно оптимізованої структури угідь, що в кількісному співвідношенні мають певні протиріччя. Акцентовано увагу на необхідності встановлення регіональних критеріїв щодо співвідношення основних видів угідь на державному рівні, що дасть можливість збалансувати земельний фонд країни. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано необхідність удосконалення правового забезпечення оптимізації структури агроландшафтів