The aim of the study was to evaluate the effect of type 2 diabetes mellitus (T2DM) and obesity influence on the left ventricular (LV) remodeling peculiarities in hypertensive patients. Materials and methods. In total, 327 patients, aged 38–74 years, were comprehensively examined. The enrolled patients were divided into 4 groups in dependence of the presence of associated disease: the 1st group – n = 87 hypertensive patients with T2DM combined with obesity, the 2nd group – n = 71 hypertensive patient with T2DM and the 3rd group – n = 65 hypertensive patients with obesity; the comparison group consisted of 74 patients with essential hypertension (EH) but without obesity or diabetes. Echocardiography was performed according to the standard method of H. Feigenbaum to estimate the LV parameters. HbA1c was determined by turbidimetric method. Serum glucose levels were determined by ELISA. Results. When comparing the three patient groups with those who had only EH, the most significant influence was found in combined influence of T2DM and obesity on the development of unfavorable type of LV remodeling with values of χ2 = 29.371 and Pearson's contingency coefficient (C) ‒ 0.393 (P < 0.05). The presence of concomitant T2DM without obesity had a significant moderate relationship with the development of unfavorable LV geometry, χ2 = 11.029 and C ‒ 0.266 (P < 0.05), which indicates a much smaller impact on the process compared to the polymorbid effect of T2DM with obesity. Comparison of patients with a combination of EH and obesity with those who had only EH did not show a significant effect of concomitant obesity on the development of unfavorable types of LV geometry with values of χ2 and C: 0.529 and 0.062, respectively (P > 0.05). Conclusions. Essential hypertension with type 2 diabetes mellitus and obesity polymorbidity, but not in combination with type 2 diabetes mellitus or obesity alone, has the most significant association with hypertrophic types of LV remodeling. The co-existence of type 2 diabetes mellitus and obesity in hypertensive patients leads to the development of predominantly LV concentric hypertrophy.

Цель работы – оценить влияние сахарного диабета (СД) 2 типа и ожирения на особенности ремоделирования левого желудочка у пациентов с гипертонической болезнью (ГБ). Материалы и методы. Обследовали 327 пациентов в возрасте 38–74 года. Пациентов поделили на 4 группы в зависимости от наличия сопутствующего заболевания: 1 группа – 87 больных гипертонической болезнью, сахарным диабетом 2 типа в сочетании с ожирением; 2 группа – 71 пациент с гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2 типа; 3 группа – 65 больных гипертонической болезнью с ожирением; группа сравнения состояла из 74 пациентов с гипертонической болезнью без ожирения и без СД 2 типа. Параметры левого желудочка (ЛЖ) оценивали с помощью эхокардиографии по стандартной методике Фейгенбаума. HbA1c определяли турбидиметрическим методом, а уровень глюкозы в сыворотке крови ‒ иммуноферментным. Результаты. При сравнении пациентов из трех групп с больными, имевшими изолированный вариант ГБ, наиболее значимое влияние на развитие неблагоприятного типа ремоделирования ЛЖ со значениями χ2 = 29,371 и коэффициента контингенции Пирсона (С) – 0,393 (р < 0,05) обнаружено при одновременном влиянии сахарного диабета 2 типа и ожирения. Наличие сопутствующего СД 2 типа без ожирения имело значительную умеренную связь с развитием неблагоприятной геометрии ЛЖ, χ2 = 11,029 и С – 0,266 (р < 0,05), что указывает на гораздо меньшее влияние на процесс по сравнению с полиморбидным эффектом СД 2 типа и ожирения. Сравнение пациентов с сочетанием ГБ и ожирения с теми, у кого была только ГБ, не показало значительного влияния сопутствующего ожирения на развитие неблагоприятных типов геометрии ЛЖ со значениями χ2 и С 0,529 и 0,062 соответственно (р > 0,05). Выводы. Гипертоническая болезнь при полиморбидности с сахарным диабетом 2 типа и ожирением, но не в сочетании только с сахарным диабетом 2 типа или только с ожирением имеет наиболее значимую связь с гипертрофическими типами ремоделирования левого желудочка. Одновременное наличие сахарного диабета 2 типа с ожирением у гипертензивных больных приводит к развитию преимущественно концентрической гипертрофии левого желудочка.

Мета роботи – оцінити вплив цукрового діабету (ЦД) 2 типу та ожиріння на особливості ремоделювання лівого шлуночка в пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ). Матеріали та методи. Обстежили 327 пацієнтів віком 38–74 роки. Обстежених поділили на 4 групи залежно від наявності супутнього захворювання: 1 група – 87 пацієнтів із гіпертонічною хворобою, ЦД 2 типу в поєднанні з ожирінням; 2 група – 71 хворий на гіпертонічну хворобу та цукровий діабет 2 типу; 3 група – 65 осіб із гіпертонічною хворобою та ожирінням; група порівняння – 74 пацієнтів із ГХ без ожиріння та ЦД 2 типу. Параметри лівого шлуночка (ЛШ) оцінювали за допомогою ехокардіографії за стандартною методикою Фейгенбаума. HbA1c визначали турбідиметричним методом, рівні глюкози в сироватці крові ‒ імуноферментним. Результати. Порівнюючи пацієнтів із трьох груп із хворими, які мали ізольований варіант ГХ, найбільший вплив на розвиток несприятливого типу ремоделювання ЛШ зі значеннями χ2 = 29,371 і коефіцієнта узгодженості Пірсона (C) – 0,393 (р < 0,05) виявили у разі одночасної наявності цукрового діабету 2 типу й ожиріння. Наявність супутнього ЦД 2 типу без ожиріння мала значущий помірний зв’язок із розвитком несприятливої геометрії ЛШ, χ2 = 11,029 і C – 0,266 (р < 0,05), що вказує на істотно менший вплив на процес порівняно з поліморбідним ефектом ЦД 2 типу та ожиріння. Порівняння пацієнтів з одночасним ГХ та ожирінням із тими, в кого наявна тільки ГХ, не показало значущий вплив супутнього ожиріння на розвиток несприятливих типів геометрії ЛШ зі значеннями χ2 і C 0,529 і 0,062 відповідно (р > 0,05). Висновки. Гіпертонічна хвороба при поліморбідності з цукровим діабетом 2 типу й ожирінням, але не в поєднанні тільки з цукровим діабетом 2 типу або тільки з ожирінням має найбільш значущий зв’язок із гіпертрофічними типами ремоделювання лівого шлуночка. Одночасна наявність цукрового діабету 2 типу з ожирінням у гіпертензивних хворих призводить до розвитку здебільшого концентричної гіпертрофії лівого шлуночка.