The purpose of the article is to find out the main artistic and sociocultural factors that determined the formation of professional folk dance ensembles in the USSR. The research methodology is based on a combination of historical-cultural, formal-typological, comparative analysis, which made it possible to fully reveal the range of issues associated with the subject of the research. The scientific novelty consists in identifying the main artistic and sociocultural factors that led to the formation of professional folk dance ensembles in the USSR; clarification of the general and the difference in the principles of folklore dances adaptation by Y. Churko and K. Vasylenko. Conclusions. The article concludes that in the classification schemes of the principles of folklore dances adaptation by Y. Churko and K. Vasylenko, the first (minimal adaptation of the primary folklore source) and the third (the author’s work) principles coincide. Y. Churko states that the essential in the second principle is the connection with the folklore mainstay. K. Vasylenko places before arbitrary interpretation, enrichment with tricks, borrowing the styling of classical dance, a departure from folklore is allowed. The article found the cultural factors that determined the formation of professional folk dance ensembles in the USSR: the All-Union Folk Dance Festival in 1936 in Moscow; the success of the trykolinnyi (three-part) hopak in London in 1935; numerous shows and festivals of organised amateur performances and unorganised amateurs. Among the sociocultural ones is the article “The Ballet Falsity” (1936), which introduces the idea of the inorganic demonstration of folk dance on the ballet stage, emphasised the need to create independent forms of stage presentation of this kind of choreographic art; imposition of socialist realist principles, including “nationality”, “large-scale involvement”; replicating the formula of Soviet art “national in form, socialist in content,” which required the introduction of elements of national art in ideologically verified forms.

Цель статьи – выяснить основные художественные и социокультурные факторы, обусловившие становление профессиональных ансамблей народного танца в СССР. Методология исследования основана на сочетании историко- культурного, формально-типологического, сравнительного анализа, что позволило наиболее полно раскрыть круг проблем, связанных с предметом исследования. Научная новизна заключается в выявлении основных художественных и социокультурных факторов, обусловивших становление профессиональных ансамблей народного танца в СССР; выяснении общего и отличного в принципах обработки фольклорных танцев Ю. Чурко и К. Василенко. Выводы. Установлено, что с организацией первых профессиональных ансамблей народного танца в СССР заимствовались клише создания сценических танцев, апробированные в аматорской среде, и формировались собственные принципы подготовки народно-сценических танцев. Доказано, что в классификационных схемах обработки фольклорных танцев Ю. Чурко и К. Василенко совпадает первый (минимальная обработка фольклорного первоисточника) и третий (авторское произведение) принципы; во втором принципе для Ю. Чурко важно сохранение связи с фольклорной первоосновой, для К. Василенко – возможна произвольная интерпретация, обогащения трюками, заимствования лексики классического танца, разрешен отход от фольклора. Выявлены художественные факторы, обусловившие становление профессиональных ансамблей народного танца в СССР: Всесоюзный фестиваль народного танца в Москве (1936); успех Триколенного гопака в Лондоне (1935); многочисленные смотры и фестивали организованной художественной самодеятельности и неорганизованных любителей. Социокультурные факторы: статья «Балетная фальшь» (1936), внедряющая идею неорганичности демонстрации народного танца на балетной сцене; насаждение соцреалистических принципов, среди которых «народность», «массовость»; тиражирование формулы советского искусства «национальное по форме, социалистическое по содержанию», что потребовало внедрения элементов национального искусства в идеологически выверенных формах.

Мета статті – з’ясувати основні художні та соціокультурні фактори, що зумовили становлення професійних ансамблів народного танцю в СРСР. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні історико-культурного, формально-типологічного, порівняльного аналізу, що дало змогу найповніше розкрити коло проблем, пов’язаних із предметом дослідження. Наукова новизна полягає у виявленні основних художніх та соціокультурних факторів, які зумовили становлення професійних ансамблів народного танцю в СРСР; з’ясуванні спільного й відмінного в принципах обробки фольклорних танців Ю. Чурко та К. Василенка. Висновки. Встановлено, що з організацією перших професійних ансамблів народного танцю в СРСР запозичувалися кліше створення сценічних танців, апробовані в аматорському середовищі, та формувалися власні принципи підготовки народно-сценічних танців. Доведено, що в класифікаційних схемах обробки фольклорних танців Ю. Чурко та К. Василенка співпадають перший (мінімальна обробка фольклорного першоджерела) і третій (авторський твір) принципи; у другому принципі для Ю. Чурко важливим є збереження зв’язку із фольклорною першоосновою, а для К. Василенка – можлива довільна інтерпретація, збагачення трюками, запозичення лексики класичного танцю, дозволений відхід від фольклору. Виявлено художні чинники, що зумовили становлення професійних ансамблів народного танцю в СРСР: Всесоюзний фестиваль народного танцю у Москві (1936); успіх Триколінного гопака в Лондоні (1935); численні огляди й фестивалі організованої художньої самодіяльності та неорганізованих аматорів. Соціокультурні чинники: стаття «Балетна фальш» (1936), у якій проводилася ідея неорганічності демонстрації народного танцю на балетній сцені; насаджування соцреалістичних принципів, серед яких «народність», «масовість»; тиражування формули радянського мистецтва «національне за формою, соціалістичне за змістом», що вимагало впровадження елементів національного мистецтва в ідеологічно вивірених формах.