Introduction. Socio-cultural activity managers' training involves students’ mastering and fluent operating the concepts of “cultural landscape” and “semiosphere”, which are used to carry out hermeneutic and semiotic analyses of regional and world culture phenomena. Purpose and methods. The article aims to reveal the main provisions of spatial semiotics and landscape hermeneutics and determine their didactic potential in the context of socio-cultural activity managers' training. Research methods include analyzing cultural, art history, and philosophical literature, theoretical generalization, and synthesis. Results. When analyzing cultural space and cultural phenomena as texts, concepts and terms are used that characterize cultural space as a semiotic system: language, text, metatext, intertextuality, and communication. One of the essential shared objects of spatial semiotics and landscape hermeneutics is the city, the high degree of semioticization determined by such essential features as “doneness” and “artificiality”. Conclusions. Space and culture interact and influence each other. At the same time, spatial categories such as “center”, and “periphery” appear as universal models for describing texts and phenomena of any branch of the cultural sphere. The analysis of landscape and cultural phenomena is carried out according to the parameters of the level of semiotic saturation of the environment; the level of significance of symbolic activity; the intensity of semiotic exchange; level of self-identification.

Вступ. Підготовка менеджерів соціокультурної діяльності передбачає оволодіння студентами та вільне оперування поняттями «культурний ландшафт» і «семіосфера», за допомогою яких здійснюється герменевтичний і семіотичний аналіз феноменів регіональної та світової культури. Мета і методи. Мета статті полягає у розкритті основних положень просторової семіотики та ландшафтної герменевтики й визначенні їхнього дидактичного потенціалу в змісті підготовки менеджерів соціокультурної діяльності. Методами дослідження є аналіз культурологічної, мистецтвознавчої, філософської літератури; теоретичне узагальнення та синтез. Результати. При аналізі культурного простору та культурних явищ як текстів, використовуються поняття й терміни, що характеризують культурний простір як семіотичну систему: мова, текст, метатекст, інтертекстуальність, комунікація. Одним із найважливіших спільних об’єктів семіотики простору та ландшафтної герменевтики є місто, високий ступінь семіотизації якого обумовлений такими суттєвими ознаками, як «зробленість» і «штучність». Висновки. Простір і культура взаємодіють і впливають одне на одного. При цьому просторові категорії, такі, як «центр», «периферія» постають в якості універсальних моделей для описання текстів і явищ будь-якої галузі культурної сфери. Аналіз ландшафту і культурних феноменів здійснюється за параметрами рівня семіотичної насиченості середовища; рівня значущості знаково-символічної діяльності; інтенсивності семіотичного обміну; рівня самоідентифікації.