The relevance of the article is to increase knowledge about the most important figures of the world of guitar art on the example of studying the legacy of the famous guitarist, composer and artist Violeta Parra in the context of the formation of the Chilean academic guitar art of the twentieth century.Main objectives of the study is to identify ethnic sources and determine the nature of their radical linguistic transformation in the composer’s creative legacy of Violeta Parra on the example of the guitar cycle “Anticuecas”.The methodology is based on the methods of historical, cultural, comparative, phenomenological, as well as structural and functional analysis (for considering the historical and cultural context of the composer’s creative activity, studying the genre and stylistic elements of Chilean musical traditions and comparing them with European models).Results and conclusions. The legacy of the famous Chilean performer, composer and artist Violeta Parra is considered, her significant influence on the development of national musical culture is indicated. The guitar cycle “Anticuecas” was studied, the polymetric core of the Chilean cueca was determined as the general genre model of the entire opus. The features of the structural organization of the dance are indicated, its source and leading rhythmic formula is founded as the bolero rhythm in comparison with other Latin American genres — the Paraguayan polka, Venezuelan waltz, horopo or meregne. The stylistic features of the composer’s work, the national genre roots of thematic phenomena, the gravitation towards modern musical vocabulary, formed thanks to the resources of the guitar performing technique, are characterized. An analytical study of the author’s audio recordings and musical scores transcribed by famous Chilean performers, musicologists and composers revealed a high level of contrasts of modern sound lexemes, which differ significantly from traditional cueca. The radical renewal of the linguistic resources of Chilean dance is due to a number of author’s creative and technological procedures: deconstruction of short melodic cueca’s patterns; nesting them inside modern dissonant sound complexes formed according to choosing a positional guitar configuration; variety transposition playing with models with shifted positions along the frets and strings of the neck. The versatility and typicality of the use of numerous versions of the chosen performance technique testifies to the generalization of individual samples of specific guitar thinking in the process of creating music. It is concluded that in the cycle “Anticuecas” by Violeta Parra it was the technique of playing the classical guitar that turned out to be the conductor of the author’s modernist consciousness. The study of the opus is carried out in the context of pictorial analogies between the composer’s musical works, her paintings, tapestries and other artifacts of decorative and applied art

Актуальность статьи заключается в расширении знаний о важнейших фигурах мирового гитарного искусства на примере изучения творчества известной гитаристки, композитора и художницы Виолеты Парра в контексте становления чилийского академического гитарного искусства ХХ века.Цель статьи — выявить этнические источники и определить природу их радикальной языковой трансформации в композиторском творчестве Виолеты Парра на примере гитарного цикла «Антикуэки».Методология исследования включает методы исторического, культурологического, компаративного, феноменологического, а также структурно-функционального анализа (для рассмотрения исторического и культурного контекста творческой деятельности композитора, изучения жанрово-стилевых элементов чилийских музыкальных традиций и их сравнения с европейскими моделями). Основные результаты и выводы. Рассмотрено творчество известной чилийской исполнительницы, композитора и художницы Виолеты Парра, обозначено его существенное влияние на развитие национальной музыкальной культуры. Охаратеризован гитарный цикл «Антикуэки», определено полиметрическое ядро чилийской куэки как генеральной жанровой модели всего опуса. Обозначены особенности структурной организации танца, истоком и ведущей ритмической формулой которого, по сравнению с другими латиноамериканскими жанрами — парагвайской полькой, венесуэльскими вальсом, хоропо или мерегне, — является ритм болеро. Охарактеризованы стилевые черты творчества композитора, национальные жанровые корни тематических явлений, тяготение к современной музыкальной лексике, сформировавшейся благодаря ресурсам гитарной исполнительской техники. Аналитическое исследование авторских аудиозаписей и нотных текстов, расшифрованных известными чилийскими исполнителями, музыковедами и композиторами, позволило выявить высокий уровень контрастов современных звуковых лексем, которые существенно преображают традиционную куэку. Радикальное обновление языковых ресурсов чилийского танца обусловлено рядом авторских творческо-технологических процедур: деконструкцией коротких мелодических паттернов куэки; вложением их в современные диссонантные звуковые комплексы, образованные при выборе гитарной позиционной конфигурации; вариантной транспозиционной игрой моделями со смещением позиций по ладам и струнам грифа. Универсальность использования многочисленных версий выбранного исполнительного приема свидетельствует о генерализации отдельных образцов специфического гитарного мышления в процессе создания музыки. Предложены выводы, что в цикле «Антикуэки» Виолеты Парра именно техника игры на классической гитаре оказалась проводником модернистского сознания автора. Опус рассмотрен в контексте образных и стилевых аналогий между музыкальными произведениями композитора, её картинами, гобеленами и другими артефактами декоративно-прикладного искусства

Окреслено культурно-історичне середовище становлення академічного гітарного мистецтва в Чилі протягом ХХ століття. Розглянуто творчість відомої чилійської виконавиці, композиторки і мисткині Віолети Парри, розкрито її суттєвий вплив на розвиток національної музичної культури. Методологію дослідження становлять методи історичного, культурологічного, компаративного, феноменологічного, а також структурно-функціонального аналізу. Проаналізовано гітарний цикл «Антикуеки», визначено поліметричне ядро чилійської куеки як головної жанрової моделі всього опусу. Окреслено особливості структурної організації танцю, витоком і провідною ритмічною формулою якого є ритм болеро, порівняно з іншими латиноамериканськими жанрами — парагвайською полькою, венесуельськими вальсом, хоропо або мерегне. Розкрито стильові ознаки творчості композиторки, охарактеризовано національне жанрове коріння тематичних явищ, тяжіння до сучасної музичної лексики, віднайденої завдяки ресурсам гітарної виконавської техніки. Аналітичне дослідження авторських аудіозаписів і нотних текстів, розшифрованих відомими чилійськими виконавцями, музикологами й композиторами, надало змогу виявити високий рівень контрастів сучасних звукових лексем, які суттєво відрізняються від традиційної куеки. Радикальне оновлення мовних ресурсів чилійського танцю зумовлено багатьма авторськими творчо-технологічними процедурами: деконструкцією коротких мелодичних паттернів куеки; внесенням їх у сучасні дисонантні звукові комплекси, утворені при виборі гітарної позиційної конфігурації; варіантною транспозиційною грою моделями зі зміщенням позицій по ладах і струнах грифу. Універсальність і типовість використання численних версій обраного виконавського прийому свідчить про генералізацію окремих зразків специфічного гітарного мислення у процесі створення музики. Здійснено висновки, що в циклі «Антикуеки» Віолети Парри саме техніка гри на класичній гітарі виявилась провідником модерністської свідомості авторки. Опус проаналізовано в контексті образотворчих аналогій до музичних творів композиторки, її картин, гобеленів та інших артефактів декоративно-прикладного мистецтва.