Purpose of the article: In the article, the development of social communication as the formation of a new cultural reality is analyzed. The methodology of the research is based on the application of general scientific and special methods of comprehension, in particular, analysis, synthesis, logical method, systemic method. The indicated methodological approach allows to reveal and analyze the informatization processes of modern cultural space, direct the society to new possibilities of circulation of information, cause a new way of life of a person and put forward new requirements to it. The scientific novelty of the work is to systematize typological features of the information society (techno-technical, socio-economic, political, intellectual, etc.) and to comprehend the new cultural reality, designated by situational in the implementation of institutional programs. Conclusions. The new cultural reality is characterized by the fact that society begins to acquire such features as the situational in the implementation of institutional programs and the cultural diversity of institutional norms in their orientation towards a symbolic representation of reality. Modern culture, on the one hand, promotes the development of a person by removing existing institutional constraints; on the other hand, it changes the thesaurus, by eroding the awareness of sociocultural reality as a historically established system of social institutions supported by national traditions, rules and a system of values and norms.

Цель исследования: В статье рассматривается развитие социальных коммуникаций как становление новой культурной реальности. Методология исследования базируется на применении общенаучных и специальных методов познания, в частности, анализа, синтеза, логического метода, системного метода. Указанный методологический подход позволяет раскрыть и подвергнуть анализу процессы информатизации современного культурного пространства, направляет общество на новые возможности циркуляции информации, вызывает новый образ жизни человека и выдвигает новые требования к ней. Научная новизна работы заключается в систематизации типологических признаков информационного общества (технико-технических, социально-экономических, политических, интеллектуальных и т.д.) и осмыслении новой культурной реальности, обозначенной ситуативностью в реализации институциональных программ. Выводы. Новая культурная реальность характеризуется тем, что общество начинает приобретать такие признаки, как ситуативность в реализации институциональных программ и культурное многообразие институциональных норм по их ориентацию на символическое отображение реальности. Современная культура, с одной стороны, способствует развитию личности, снимая имеющиеся институциональные ограничения, с другой - она меняет тезаурус, размывая осознание социокультурной реальности как исторически сложившейся системы социальных институтов, поддерживаемых национальными традициями, правилами и ценностно-нормативной системе.

Мета дослідження: У статті розглядається розвиток соціальних комунікацій як становлення нової культурної реальності. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, зокрема, аналізу, синтезу, логічного методу, системного методу. Зазначений методологічний підхід дозволяє розкрити та піддати аналізу процеси інформатизації сучасного культурного простору, що скеровує суспільство на нові можливості циркуляції інформації, зумовлює новий спосіб життя людини і висуває нові вимоги до неї. Наукова новизна роботи полягає в систематизації типологічних ознак інформаційного суспільства (техніко-технічних, соціально- економічних, політичних, інтелектуальних тощо) та осмисленні нової культурної реальності, позначеної ситуативністю у реалізації інституційних програм. Висновки. Нова культурна реальність характеризується тим, що суспільство починає здобувати такі ознаки, як ситуативність у реалізації інституціональних програм й культурне різноманіття інституціональних норм з їх орієнтацію на символічне відображення реальності. Сучасна культура, з одного боку, сприяє розвитку особистості, знімаючи наявні інституціональні обмеження, з іншого боку – вона змінює тезаурус, розмиваючи усвідомлення соціокультурної реальності як історично сформованої системи соціальних інститутів, підтримуваних національними традиціями, правилами і ціннісно-нормативною системою.