Objective – to optimize the treatment and rehabilitative measures in children with gastroschisis.Material and methods. The results of complex treatment and rehabilitation of 76 children with gastroschisis were analyzed. Combined malformations were detected in 43 patients (56.6%). All patients underwent sugery. In newborns with a viscero-abdominal disproportion, grade I, the tight layered closure of abdominal cavity was provided. In the case of visceral-abdominal disproportion, grade II-III, the surgical management of patients was divided into two stages. The first stage included a modified Gross or Z-plastic repair surgery of the anterior abdominal wall with the autodermal patches. The second stage comprised the elimination of the ventral hernia and the plastic reconstruction of the anterior abdominal wall.Results and discussion. Complications in the postoperative period were mainly septic (peritonitis, destructive pneumonia, purulent meningitis, acute hematogenous osteomyelitis) and occurred in 46 children (60.5%). In 2 patients (2.6%) against the background of the diffuse purulent peritonitis and suppuration of the operating wound in the early postoperative period, there was an event of eventration. The overall mortality rate made up 53.9%. The high mortality rates in newborns with gastroschisis are observed due to septic complications and the presence of combined birth defects that were diagnosed in almost all the deceased. In 10 (28.6%) cases of 35 discharged patients iatrogenic ventral hernia was formed. All patients with ventral hernia during the period of 6 to 9 months from the time of primary surgery (or birth) underwent the Sapezhko plastic reconstraction of the anterior abdominal wall with a good surgical outcomes.Conclusions. The quality of life of patients with gastroschisis who completed a full course of treatment and rehabilitation and did not have the other birth defects is quite high. Most of these children are fully functioning people of society.

Цель – оптимизация лечебных и реабилитационных мероприятий у детей с гастрошизисом.Материалы и методы. Проанализированы результаты комплексного лечения и реабилитации 76 детей с гастрошизисом. Сочетанные пороки развития и уродства выявлены у 43 (56,6%) пациентов. Все пациенты были прооперированы. У новорожденных с висцеро-абдоминальной диспропорцией I ст. брюшная полость послойно ушивалась наглухо. В случае висцеро-абдоминальной диспропорции II–III ст. оперативное лечение больных было разделено на два этапа. Первый этап включал модифицированную нами операцию Гросса или Z-пластику передней брюшной стенки аутодермальными лоскутами. Второй этап заключался в ликвидации вентральной грыжи и пластике передней брюшной стенки.Результаты. Осложнения в послеоперационном периоде носили, в основном, септический характер (перитонит, деструктивная пневмония, гнойный менингит, острый гематогенный остеомиелит) и возникли у 46 (60,5%) детей. У 2 (2,6%) больных на фоне разлитого гнойного перитонита и нагноения операционной раны в раннем послеоперационном периоде отмечалась эвентерация. Общая летальность составила 53,9%. Высокие цифры летальности у новорожденных с гастрошизисом объясняются септическими осложнениями и наличием соединенных и комбинированных пороков развития, которые были диагностированы практически у всех умерших. Из 35 выписанных у 10 (28,6%) пациентов сформировалась ятрогенная вентральная грыжа. Все пациенты с вентральной грыжей в сроки от 6 до 9 месяцев с момента операции (рождения) перенесли пластику передней брюшной стенки по Сапежко с хорошим результатом.Выводы. Качество жизни больных с гастрошизисом, которые прошли полный курс лечения и реабилитации и не имеют пороков развития других органов и систем, достаточно высокое. Большинство таких детей имеют социально полноценную жизнь.

Мета – оптимізація лікувальних і реабілітаційних заходів у дітей із гастрошизисом.Матеріали та методи. Проаналізовані результати комплексного лікування та реабілітації 76 дітей із гастрошизисом. Сукупні вади розвитку та каліцтва виявлені у 43 (56,6%) пацієнтів. Усі пацієнти були прооперовані. У новонароджених з вісцеро-абдомінальною диспропорцією I ступеня черевна порожнина пошарово ушивалася наглухо. У випадку вісцеро-абдомінальної диспропорції II–III ступеня оперативне лікування хворих було розподілено на два етапи. Перший етап включав модифіковану авторами операцію Гросса або Z-пластику передньої черевної стінки аутодермальними клаптями. Другий етап полягав у ліквідації вентральної грижі та пластиці передньої черевної стінки.Результати. Ускладнення в післяопераційному періоді мали переважно септичний характер (перитоніт, деструктивна пневмонія, гнійний менінгіт, гострий гематогенний остеомієліт) і виникли у 46 (60,5%) дітей. У 2 (2,6%) хворих на тлі розлитого гнійного перитоніту та нагноєння операційної рани в ранньому післяопераційному періоді відзначалася евентерація. Загальна летальність склала 53,9%. Високі цифри летальності у новонароджених із гастрошизисом пояснюються септичними ускладненнями та наявністю сполучених і комбінованих вад розвитку, які були діагностовані майже у всіх померлих. Із 35 виписаних у 10 (28,6%) пацієнтів сформувалася ятрогенна вентральна грижа. Усі пацієнти з вентральною грижею в терміни від 6 до 9 місяців з моменту операції (народження) перенесли пластику передньої черевної стінки за Сапежко з гарним результатом.Висновки. Якість життя хворих на гастрошизис, які пройшли повний курс лікування і реабілітації та не мають вад розвитку інших органів і систем, досить висока. Більшість таких дітей мають соціально повноцінне життя.