The purpose of the article. The aim of the work is the holistic coverage and analysis of the specifics of the church-religious life of the Armenian communities of different regions of Ukraine in the 1-st half of the 20th century. The research methodology includes the methods of comparative analysis and synthesis, as well as historicity and contextuality. The scientific novelty of the research consists in reproducing the overall picture of the church-religious life of the Armenian communities of Ukraine, taking into account the specifics of the historical development of various regions of the country as a result of being under the authority of various states. Conclusions. The church-religious life of the Armenian communities in the Ukrainian lands, unlike other forms of public life, continued to preserve the specific features inherent in the culture of the Armenian people. All other forms of diaspora organizations (national representations, cultural centers, etc.) were always associated with Armenian church centers, and where such forms were absent, it was the church that continued to perform the function of a spiritual and cultural ethnic-consolidating factor in the life of Armenian communities.

Целью работы является целостное освещение и анализ специфики церковно-религиозной жизни армя- нских общин разных регионов Украины в I пол. XX в. Методология исследования включает использование методов сравнительного анализа и синтеза, а также историчности и контекстуальности. Научная новизна исс- ледования заключается в воспроизведении общей картины церковно-религиозной жизни армянских общин Ук- раины с учетом специфики исторического развития различных регионов страны в результате пребывания под властью различных государств. Выводы. Церковно-религиозная жизнь армянских общин на украинских зем- лях, в отличие от других форм общественной жизни, продолжала сохранять специфические черты, присущие культуре армянского народа. Все другие формы диаспорных организаций (национальные представительства, культурные центры и т.п.) всегда были связаны с церковными центрами армян, а там, где такие формы отсутст- вовали, именно церковь продолжала исполнять функцию духовно-культурного этноконсолидирующего факто- ра в жизни армянских общин.

Мета роботи – цілісний розгляд і аналіз специфіки церковно-релігійного життя вірменських громад різних регіонів України в I пол. XX ст. Методологія дослідження включає використання методів компаратив- ного аналізу і синтезу, а також контекстуальності та історичності. Наукова новизна дослідження полягає у відтворенні загальної картини церковно-релігійного життя вірменських громад Україні з врахуванням специфі- ки історичного розвитку різних регіонів країни внаслідок перебування під владою різних держав. Висновки. Церковно-релігійне життя вірменських громад на українських землях, на відміну від інших форм суспільного життя, продовжувало зберігати специфічні риси, притаманні культурі вірменського народу. Решта форм діас- порних організацій (національні представництва, культурні центри) завжди була пов‘язана з церковними осере- дками вірмен, а там, де такі форми були відсутні, саме церква продовжувала виконувати функцію духовно- культурного етноконсолідуючого чинника в житті вірменських громад.