Purpose of Research. The purpose of the article is to analyze the concept of «voidness» as an essential characteristic of the modern cultural discourse in the context of the analysis of the institution of the state that leads to the dissatisfaction with it. Methodology. The research methodology involves a combination of the following methods: dialectical, phenomenological, comparative, historical, and onto-gnoseological ones. The latter is based on the formation of ideas about the basic parameters, taking into account the consequences of the temporary perception and understanding of the researched phenomenon. Scientific Novelty. The scientific novelty of the research focuses on the terms of the «voidness of the meanings of the discourse of culture» and «the axiological verification of the text». The mentioned «voidness» means the process of the formation of cultural meanings, which does not get closer to the syncretization of the myphonarativs as the basic value structure of individual and collective consciousness but multiplies distances among its realization. The idea is substantiated by ontological, cultural and ethical arguments. The concept of «the axiological verification of the text» is the development of the ethical argument, given in the article. Conclusions. Understanding the idea of the voidness of discourse of cultural meanings and the use of the axiological text verification allow us operating with the stereotypical schemes and phasing of the established forms of scientific analysis in the field of socio-humanitarian subjects to overcome the effect of distance from their essence. We are talking about simultaneously bringing the arguments in the traditional logic of perception, which gives rise to the phenomenological «wrapper» of a thing, and the opposed axiological verification procedure.

Цель статьи заключается в обосновании понятия “пустотность” как существенной характеристики современного дискурса культуры в контексте анализа института государства и причин неудовлетворенности им. Методология исследования предполагает использование совокупности методов: диалектического, феноменологического, сравнительного, исторического и онто-гносеологического. Последний основывается на формировании представления об основных параметрах исследуемого явления с учетом последствий временного запаздывания в его восприятии и понимании. Научная новизна фокусируется в понятиях «пустотность смыслов дискурса культуры» и «аксиологическая верификация текста». Упомянутая «пустотность» означает такой процесс образования культурных смыслов,, который не приближает к синкретизации мифонарратива как базовой ценностной структуры индивидуального и коллективного сознания, а приумножает круги отдаления от ее содержательной реализации. Идея обосновывается онтологическим, культурологическим и этическим аргументами. Понятие «аксиологической верификации текста» является развитим приведеного в статье этического аргумента. Выводы. Осмысление идеи пустотности дискурса смыслов культуры и применение аксиологичекой верификации текста позволяет оперировать стереотипными схемами и этапностью установленных форм научного анализа в сфере социогуманитарной тематики не для расширения сферы смыслов как самоцели, а для преодоления эффекта отдаления от сущности их означаемого. Речь идет о симультанности приведения аргумента в традиционной логике восприятия, которая порождает феноменологическую “обертку” вещи и противопоставленной ей процедуре аксиологической верификации, которая позволяет ее одновременно проверять и даже опровергать, а также следить за результатами такой процедуры.

Мета статті полягає в обґрунтуванні поняття “пустотності” як суттєвої характеристики сучасного дискурсу культури в контексті аналізу інституту держави та причин невдоволення нею. Методологія дослідження полягає у використанні сукупності методів: діалектичного, феноменологічного, порівняльного, історичного та онто-гносеологічного. Останній передбачає формування уявлення щодо основних параметрів досліджуваного явища з урахуванням наслідків часового запізнення у сприйнятті та розумінні обраного для дослідження предмету. Наукова новизна фокусується у поняттях “пустотність смислів дискурсу кульутри” та “аксіологічна верифікація тексту”. Згадана “пустотність” означає такий процес утворення культурних смислів, який не наближує до синкретизації міфонаративу як базової ціннісної струтури індивідуальної та колективної свідомості, а примножує кола віддалення від її змістовної реалізації. Ідея обґрунтовується онтологічним, культурологічним та етичним аргументами. Поняття “аксіологічна верифікація тексту” є розвитком наведеного у статті етичного аргументу. Висновки. Осмислення ідеї пустотності дискурсу смислів культури та застосування аксіологічної верифікації тексту дозволяє оперувати стереотипними схемами та етапністю усталених форм наукового аналізу в сфері соціогуманітарної тематики не для розширення самої сфери смислів як самоцілі, а для подолання ефекту віддалення від сутності їх означуваного. Йдеться про симультанність наведення аргументу в традиційній логіці сприйняття, яка і породжує феноменологічну обгортку речі і протиставлену їй процедуру аксіологічної верифікації, яка дозволяє її одночасно перевіряти і навіть спростовувати, а також слідкувати за наслідками такої процедури.