В случае тяжелых форм диспластического коксартроза (ДК) эффективным методом лечения является операция тотального эндопротезирования тазобедренного сустава. Цель: изучить результаты двустороннего эндопротезирования у пациентов с ДК на фоне остеопении и остеопороза. Методы: обследовано 72 женщины с ДК, которым выполнено двустороннее тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава. В основную группу вошло 45 женщин (средний возраст (51,5 ± 2,06) года), у которых ДК сочетался с признаками остеопении и остеопороза, в контрольную — 27 (средний возраст (43,5 ± 2,25) года) без снижения минеральной плотности костной ткани. До операции оценивали индексы: кортикальный, Сингха, морфо-кортикальный (МКИ), Споторно, Нобля. Анализировали тип канала по Споторно и Dorr, характер диспластической деформации вертлужной впадины. Результаты: пациентам основной группы выполнено 90 операций: в 86 (95,6 %) случаях установлены бесцементные эндопротезы, в 3 (3,3 %) применена гибридная фиксация компонентов, в 1 (1,1 %) — обратная гибридная. В 82 случаях (91,1 %) установлены бесцементные ввинчивающиеся чашки, в 7 (7,8 %) — запрессовываемые. У больных контрольной группы выполнено 54 операции бесцементного эндопротезирования (ввинчивающиеся чашки в 52 (96,3 %) случаях). Средняя оценка результатов лечения по Харрису составила в основной группе 88,2 балла, в контрольной — 89,1. Выводы: при планировании эндопротезирования у пациентов с двусторонним ДК необходимо учитывать рентгеноантропометрические характеристики проксимального отдела бедренной кости, которые позволяют выбрать конструкцию бедренного компонента эндопротеза и тип его фиксации в зависимости от двухплоскостной формы костномозгового канала. Применение ввинчивающихся бесцементных чашек позволяет добиться первичной стабильной фиксации ацетабулярного компонента эндопротеза при диспластической деформации вертлужной впадины на фоне снижения минеральной плотности костной ткани.

У разі тяжких форм диспластичного коксартрозу (ДК) найефективнішим методом лікування є операція тотального ендопротезування кульшового суглоба. Мета: вивчити результати двобічного ендопротезування в пацієнтів із ДК на фоні остеопенії та остеопорозу. Методи: обстежено 72 жінки з ДК, яким виконано двохетапне двобічне тотальне ендопротезування кульшового суглоба. До основної групи ввійшли 45 пацієнток (середній вік (51,5 ± 2,06) року), в яких ДК поєднувався з ознаками остеопенії й остеопорозу, до контрольної — 27 (середній вік (43,5 ± 2,25) року) без зниження мінеральної щільності кісткової тканини. До операції оцінювали індекси: кортикальний, Сінгха, морфокортикальний (МКІ), Споторна, Нобля. Аналізували тип каналу за Споторном і Dorr, характер диспластичної деформації кульшової западини. Результати: пацієнтам основної групи виконано 90 операцій: у 86 (95,6 %) випадках встановлено безцементні ендопротези, у 3 (3,3 %) застосовано гібридну фіксацію компонентів, в 1 (1,1 %) — зворотну гібридну. У 82 випадках (91,1 %) встановлені безцементні чашки, які загвинчують­ся, у 7 (7,8%) — які запресовуються. У хворих контрольної групи виконано 54 операції безцементного ендопротезування (вгвинчувані чашки в 52 (96,3 %) випадках). Середня оцінка результатів лікування за Харрісом становила в основній групі 88,2 балу, у контрольній — 89,1. Висновки: під час планування ендопротезування в пацієнтів із двостороннім ДК необхідно враховувати рентгеноантропометричні характеристики проксимального відділу стегнової кістки, які дають змогу вибрати конструкцію стегнового компонента ендопротеза і тип його фіксації залежно від двоплощинної форми кістковомозкового каналу. Застосування безцементних чашок, які загвинчуються, уможливлює досягнення первинної стабільної фіксації ацетабулярного компонента ендопротеза за умов диспластичної деформації кульшової западини на фоні зниження мінеральної щільності кісткової тканини.

In severe forms of dysplastic hip arthritis (DA) total hip arthroplasty is the most effective method of treatment. Objective: to investigate the results of bilateral hip arthroplasty in patients with dysplastic hip arthritis combined with osteopenia and osteoporosis. Methods: we examined 72 women with DA after bilateral total hip. The main group included 45 patients, who had DA combined with signs of osteopenia and osteoporosis. The control group consisted of 27 patients without signs of decreased mineral bone density. The mean age of patients in the main group was (51.5 ± 2.06) years, in the control group — (43.5 ± 2.25) years. Before surgery we assessed indexes: cortical, Singh, morpho-cortical, Noble, Spotorno. We analyzed the type of the femoral canal according to Spotorno and Dorr, type of dysplastic acetabulum. Results: 90 surgeries were made in the main group of patients, of which in 86 cases (95.6 %) cementless implants were used, in 3 cases (3.3 %) — hybrid fixation, in 1 case (1.1 %) — reverse hybrid fixation was used. The patients of the control group were undergone 54 operations of cementless hip replacement. The average evaluationof the results of treatment according to Harris hip score was 88.2 in the main group, in the control group — 89.1 points. Conclusions: during the planning of hip arthroplasty in patients with bilateral DA, it is necessary to take into account the x-ray anthropometric characteristics of the proximal femur, which allow to choose the design of the femoral component of the endoprosthesis and the type of its fixation, depending on the two-planeshape of the medullary canal. The use of threaded cementless cups allow to achieve a primary stable fixation of the acetabular component of the endoprosthesis in case of dysplastic deformation of the acetabulum even at decreased bone density.