В сучасних умовах виховання та розвитку дітей вважається, що доцільно замінити традиційну «накопичувальну» освіту на освіту «проблемно-визначальну», адже за таких умов учні займаються реальними проблемами, запозиченими з життя, мають змогу самостійно проаналізувати та вирішити життєві проблеми, а не лише отримати теоретичну інформацію від вчителя. З позиції соціальної роботи як науки, така практика є чудовою перспективою для майбутнього життя підростаючого покоління, так як вона формує самостійність та адекватну самоактуалізацію людини в суспільстві ще зі шкільних років. Діючи самостійно, застосовуючи свої знання та навички на практиці, учні набувають певного соціально досвіду, вчаться створювати соціальні зв’язки, з’являється мотивація щодо планування свого життя, розуміння відповідальності за особистий добробут. У процесі інтерактивного навчання учні і вчитель перебувають у режимі бесіди, діалогу між собою, при цьому вони рівноправні. Така взаємодія передбачає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. За умов проблемно-визначальної освіти навчання відбуватиметься набагато успішніше, якщо учні самостійно формулюватимуть завдання і, опираючись на власний життєвий досвід, виконуватимуть їх. Інтерактивні методи створюють комфортні умови для навчання, кожний учасник має змогу повірити у свої сили, зробити свій індивідуальний внесок у загальну справу та розвинути свої здібності. Існує можливість обмінятися знаннями, ідеями, способами діяльності. Завдяки ефективності проблемно-визначальної освіти формуються навички кооперації та співробітництва, відчуття роботи в команді, впевненість у власних силах