Цель работы – улучшить результаты хирургического лечения пациентов с морбидным ожирением путем сравнительной оценки результатов билиопанкреатического шунтирования в модификации Hess–Marceau и рукавной резекции желудка. Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 205 пациентов с морбидным ожирением, которым была выполнена рукавная резекция желудка (основная группа исследования – 105 пациентов) или билиопанкреатическое шунтирование (группа сравнения – 100 пациентов). Исследованы показатели эффективности и безопасности упомянутых операций. Результаты и обсуждение.Билиопанкреатическое шунтирование обеспечило более существенную, чем рукавная резекция желудка, регрессию массы тела и сопутствующих ожирению заболеваний. Однако частота отдаленных послеоперационных осложнений в группе сравнения составила 33% (летальность – 4%), в основной группе – 16,2% (χ2=7,85, Р=0,005). В основной группе летальных случаев не было. Выводы. Оптимальной бариатрической методикой для большинства пациентов является лапароскопическая рукавная резекция желудка. Использование билиопанкреатического шунтирования в качестве как операции первой линии, так и в ревизионной бариатрической хирургии оправдано только у отдельных пациентов с морбидным ожирением в сочетании с тяжелым течением сахарного диабета 2 типа.

The aim of the study was to improve the results of surgical treatment in patients with morbid obesity by comparative assessing the results of Hess–Marceau biliopancreatic diversion with duodenal switch and sleeve gastrectomy. Materials and methods. The results of surgical treatment in 205 patients with morbid obesity who underwent sleeve gastrectomy (main group – 105 patients) or Hess–Marceau biliopancreatic diversion with duodenal switch (comparison group – 100 patients) were analyzed. The indicators of efficiency and safety of the abovementioned procedures were investigated. Results and discussion. Biliopancreatic diversion compared to sleeve gastrectomy provided more meaningful regression of body mass and obesityrelated diseases. However, the late morbidity rate in the comparison group was 33% (mortality rate – 4%), in the main group – 16.2% (χ2=7.85, Р=0.005). In the main group no deaths were recorded. Conclusions. The optimal primary bariatric procedure for the majority of patients is laparoscopic sleeve gastrectomy. The use of biliopancreatic diversion by Hess–Marceau as both in primary and revisional bariatric surgery is justified only in some patients in cases of combination of morbid obesity with severe type 2 diabetes mellitus.

Мета роботи – покращити результати хірургічного лікування хворих на морбідне ожиріння шляхом порівняльної оцінки результатів біліопанкреатичного шунтування в модифікації Hess–Marceau та рукавної резекції шлунку. Матеріали та методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 205 хворих на морбідне ожиріння, яким було виконано рукавну резекцію шлунку (основна група дослідження – 105 пацієнтів) або біліопанкреатичне шунтування (група порівняння – 100 пацієнтів). Досліджено показники ефективності та безпеки означених операцій. Результати та обговорення. Біліопанкреатичне шунтування забезпечило більш суттєву, ніж рукавна резекція шлунку, регресію маси тіла та супутніх ожирінню захворювань. Проте, частота віддалених післяопераційних ускладнень у групі порівняння становила 33% (летальність – 4%), у основній групі – 16,2% (χ2=7,85, Р=0,005). У основній групі летальних випадків не було. Висновки. Оптимальною баріатричною методикою для більшості хворих є лапароскопічна рукавна резекція шлунку. Використання біліопанкреатичного шунтування в якості як операції першої лінії, так і у ревізійній баріатричній хірургії виправдане лише у окремих пацієнтів з морбідним ожирінням у поєднанні із тяжким перебігом цукрового діабету 2 типу.