The study describes the characteristics of the experimental introduction of the methods of blended Japanese oral language teaching for future philologists, as well as the adequacy of the experimental method, aimed at testing the hypothesis of the study. It dwells upon the peculiarities of methodical experiment organization, which was aimed at finding out how effective can be four basic models of blended learning which were selected for teaching oral Japanese: “Face-to-Face Driver”, which was used to teach students of the first year of study, “Activities Rotation Model” for second-year students, “Working Space Rotation Model” which targeted third-year future philologists, and “Flipped Classroom Model” used among the students of the fourth year of the Bachelor's educational level. The experiment also included the use of three auxiliary models: “Flex Model”, aimed at working with the students, who study according to an individual schedule or are forced to catch up with certain material, “Online Lab Model”, aimed at organizing distance learning because of certain prerequisites and needs of the course, and “Self-Blend Model”, aimed at organizing independent study time for students, who are already independent users and are working on some additional courses. The experiment lasted for two years and was conducted at all the years (from first to fourth) of the Bachelor’s educational level. The article highlights the organizational and semantic aspects of experimental teaching using experimental verification capabilities in the research practice of developing oral Japanese skills among future philologists. The article also mentions the two variants of the author's methods, which differ according to the presence or absence of elements of microlearning (microsearch) during in-person training, and the second one was chosen as more preferrable. The results of the experiment proved that both of these variants turned out to be successful, although the presence of microsearch did not affect the level of competence in listening skill, monologue and dialogic speech

В исследовании описываются сущностные характеристики экспериментального внедрения методики смешанного обучения устной японского речи будущих филологов, а также обосновывается адекватность метода эксперимента для проверки гипотезы исследования. Указываются особенности организации методического эксперимента, целью которого было выявить, насколько эффективными для обучения устной японского речи является выбраны четыре основные модели: «Face-to-Face Driver», применявшаяся на занятиях со студентами первого года обучения, «модель последовательного распределения форм работы» для студентов второго года обучения, «модель смены рабочих зон» для будущих филологов третьEGо года обучения и «модель перевернутой аудитории», использовавшейся на четвертом yearе образовательного уровня «бакалавр»; а также три вспомогательные модели: «Flex» для работы со студентами, находящимися на индивидуальном графике или вынужденными догонять определенный материал, «Online Lab» для дистанционного обучения при наличии особых предпосылок и нужд yearа, а также «Self-Blend» для организации самостоятельной работы студентов над дополнительными yearами на этапе независимого пользователя. Эксперимент длился два года и проводился на всех yearах образовательного уровня «бакалавр» от первого до четвертого. В статье освещены организационные и содержательные аспекты экспериментального обучения студентов с применением верификационных возможностей эксперимента в исследовательской практике формирования устной японской речи будущих филологов. Указываются также два варианта авторской методики, отличающиеся между собой наличием или отсутствием элементов микрообучения (микропоиска) во время очных занятий, среди которых предпочтительным был выбран второй. В результате эксперимента было доказано, что оба из этих вариантов методики зарекомендовали себя как успешные, хотя наличие микропоиска и не повлияло на уровень сформированности компетенций в аудировании, монологической и диалогической речи

У дослідженні описуються сутнісні характеристики експериментального впровадження методики змішаного навчання усного японського мовлення майбутніх філологів, а також обґрунтовано адекватність методу експерименту для перевірки гіпотези дослідження. Зазначено особливості організації методичного експерименту, який мав на меті виявити, наскільки ефективними для навчання усного японського мовлення є обрані чотири основні моделі: «Face-to-Face Driver», що застосовувалася на заняттях зі студентами першого року навчання, «модель почергового розподілу форм роботи» для студентів другого року навчання, «модель зміни робочих зон» для майбутніх філологів третього року навчання і «модель перевернутої аудиторії», що використовувалася на четвертому курсі освітнього рівня «бакалавр»; а також три допоміжні моделі: «Flex» для роботи із студентами, що знаходяться на індивідуальному графіку або вимушені наздогнати певний матеріал, «Online Lab» для дистанційного навчання за особливих передумов і потреб курсу, а також «Self-Blend» для організації самостійної роботи студентів над додатковими курсами на етапі незалежного користувача. Експеримент тривав два роки і проводився на всіх yearах освітнього рівня «бакалавр» від першого до четвертого. У статті висвітлено організаційні і змістові аспекти експериментального навчання студентів із використанням верифікаційних можливостей експерименту в дослідницькій практиці формування усного японського мовлення у майбутніх філологів. Зазначаються також два варіанти авторської методики, що відрізняються між собою наявністю або відсутністю елементів мікронавчання (мікропошуку) під час очних занять, з яких перевагу було надано другому. В результаті експерименту було доведено, що обидва з цих варіантів методики показали себе як успішні, хоча наявність мікропошуку і не вплинула на рівень сформованості компетентностей в аудіюванні, монологічному та діалогічному мовленні