Актуальність. Проблема поширеності коморбідної патології серед пацієнтів набуває нині все більшої актуальності. За умов коморбідності певні захворювання мають атиповий перебіг, підвищується ризик ускладнень, посилюється проблема поліпрагмазії, знижується прихильність пацієнтів до лікування. Мета: дослідити структуру та частоту супутньої ендокринної патології у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та її вплив на ефективність лікування. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 2264 хворих на ЦД 2-го типу (1186 чоловіків та 1078 жінок), які протягом останніх п’яти років отримували медичну допомогу в умовах Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин. Досліджено частоту та структуру супутньої ендокринної патології у хворих на ЦД 2-го типу залежно від місця їх проживання, тривалості ЦД 2-го типу, індексу маси тіла (ІМТ), рівня глікованого гемоглобіну (HbА1с), медикаментозної тактики, наявності у хворого на ЦД 2-го типу інфаркту міокарда (ІМ), інсульту та синдрому діабетичної стопи (СДС). Результати. На частоту іншої ендокринної патології у хворих на ЦД 2-го типу не мають вірогідного впливу рівень HbА1с в осіб обох статей, наявність ІМ та інсульту у чоловіків, але мають суттєвий вплив територія проживання хворого, ІМТ та СДС у пацієнтів обох статей, помірний вплив — тривалість ЦД 2-го типу у хворих обох статей, ІМ та інсульт у жінок, на що слід зважати при веденні хворих на ЦД 2-го типу. Частота іншої ендокринної патології зростає при збільшенні ІМТ: у чоловіків — в 1,4 раза, у жінок — в 1,3 раза. Наявність у хворого на ЦД 2-го типу іншої ендокринної патології не справляє суттєвого впливу на ефективність лікування ЦД. Висновки. Потребує подальших наукових досліджень вивчення механізмів, які лежать в основі суттєво меншої частоти іншої ендокринної патології у хворих із СДС, суттєво більшої частоти іншої ендокринної патології у жінок, відсутності випадків дифузного зоба у жінок з ІМ та інсультом, поодинокі випадки — у чоловіків з ІМ та інсультом, а також більшої частоти первинного гіперпаратиреозу у хворих на ЦД 2-го типу з інфарктом міокарда.