Об’єктом дослідження є образ персонажа детективного твору в оригіналі і перекладі, предметом – шляхи збереження складових його мовного та мовленнєвого образу в умовах іншої мови та культури, а мета, відповідно, – у виокремленні способів перекладу та перекладацьких трансформацій, що застосовуються при відтворенні образу персонажа. Матеріалом розвідки слугують детективний роман Т. Геррітсен The Apprentice і його переклад «Асистент» І. Серебрякової. У статті зазначається, що детектив давно вийшов за рамки класичної моделі та органічно увібрав до себе численні складові інших жанрів. Характерною рисою детективів, у цілому, виступає яскравість образів персонажів, які не лише деталізуються автором художнього твору, а і психологізуються. У статті розглядається поняття «образ персонажа», аналізуються спільні і відмінні риси мовного і мовленнєвого образу персонажа. На прикладі Джейн Ріццолі виділяються такі групи засобів створення мовленнєвого образу персонажа: мовно-стилістичні (терміни, фахова мова, сленг, лайка, сталі вислови), синтаксичні (співвідношення простих і складних речень). Серед засобів створення мовного образа персонажа виділяються такі: мовно-стилістичні (епітети, порівняння), синтаксичні (співвідношення простих і складних речень). Виділено низку трансформацій, ужитих перекладачкою при відтворюванні образа персонажа, а саме: смисловий розвиток, різноманітні граматичні та синтаксичні трансформації, низка комплексних трансформацій. Зроблено висновок щодо розбіжностей між образом персонажа в оригіналі та перекладі, то в оригіналі це людина молода, палка, пристрасна, рішуча, але гнучка. В українському варіанті персонаж – жінка невизначеного віку, груба, невпевнена в собі, готова здатися, морально слабка; вона більш стримана, ніж в оригіналі, розмовляє граматично більш правильно, але дозволяє собі лайку.