У статті розглядається соціальна значимість досудового оскарження з позиції сучасного етапу розвитку адміністративного права. Актуальність дослідження зумовлена демократизацією взаємин приватного суб’єкта з публічною адміністрацією та розвитком форм і методів оскарження рішень владного суб’єкта у контексті європейської інтеграції України. У статті застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема, системного та факторного аналізу чинного законодавства щодо звернень громадян. Зазначено, що право на досудове оскарження є елементом права на належне управління та права на захист прав, свобод і законних інтересів. Соціальна значимість досудового оскарження рішень, дій, бездіяльності органів публічної адміністрації проявляється у контексті теоретичної концепції публічних інтересів. Вказано, що досудові процедури оскарження регламентовані законодавчими та відомчими підзаконними актами, що перешкоджає спрощенню реалізації фізичними та юридичними особами права на звернення зі скаргою. Такий законодавчий підхід не може свідчити про ефективність процедури досудового оскарження. Розглянуто позитивні та негативні аспекти досудового оскарження та європейський досвід застосування квазісудових процедур оскарження рішень, дій, бездіяльності органів публічної адміністрації. Зазначено, що застосування досвіду країн Європейського Союзу дозволить подолати протиставлення досудового та судового способів оскарження дій, бездіяльності або рішень органів публічної адміністрації.