Нова книга І. Гирича привертає увагу насамперед своєю багатоплановістю, переважанням концептів над фактами, прагненням не лише продемонструвати нові підходи до аналізу явищ історичної дійсності, діяльності видатних осіб минулого, але й виявити шляхи узгодження колосальної кількості історичного наративу, що включає джерела, концепції судження й оцінки української історії з наголосом на процеси й події двох останніх сторіч. Головна мета цієї, багато в чому новаторської, книги, як на нас, полягає в тому, щоб виробити внутрішньо несуперечливі засади створення підручників із вітчизняної історії не лише для середньої, але й вищої школи. У незалежній Україні вже маємо декілька позитивних прикладів появи навчальної літератури, науково-популярних книг, що здобули схвальні відгуки громадськості. Нині ж для багатьох людей стає очевидним: якщо ми прагнемо сформувати належну колективну історичну пам’ять, то починати потрібно зі школи. З іншого боку, свідомість школярів та й студентства бомбардують представники ворожої пропаганди через Інтернет, шоу-бізнес, телебачення тощо. Умови гібридної війни вимагають, щоб серйозні вчені, які набули заслуженого авторитету, більше уваги приділяли історичній освіті.