У змінній природній і соціальній реальності процес модифікації фундаментальних цивілізаційних рис своєрідності суспільства яскраво відбивається в його культурі. М. Лебарон порівнює культуру з підземною річкою, яка протікає крізь людське життя й стосунки, визначаючи цілі, думки, гостроту сприйняття й уявлення людини про себе й про інших. Культура комунікації як складова частина загальної культури функціонує й розвивається аналогічно такому сценарію. Вона завжди в русі. Із зміною життєвих умов її ознаки адаптуються в динамічних і часто непередбачуваних умовах, набуваючи нових відмінних рис. Комунікативні стереотипи й моделі поведінки формують культурну ідентичність і ціннісні уявлення. Вони виявляються несвідомо, відображаючи неповторність моменту, місця й індивідуальних людських характеристик. Їхні особливості набувають значущості залежно від контексту й здійснюють вирішальний вплив на модус спілкування. Вступаючи в комунікативні відносини, комуніканти неминуче стикаються з проблемою комунікативного вибору в ситуації неповної/ повної невідповідності культурної й цивілізаційної своєрідності.