Rykalo N. A., Baylo O. V. Pathogenetic analysis of biochemical markers of cytolysis and cholestas syndrome at chronic liver damage by chlorpromazine = Патогенетичний аналіз біохімічних маркерів синдрому цитолізу та холестазу при хронічному ураженні печінки хлорпромазином у щурів, залежно від дози та тривалості введення \\ Актуальні проблеми транспортної медицини / Actual problems of transport medicine / 2022;2(68):106-113. ISSN 1818-9385 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.6814972 http://aptm.org.ua УДК 615 (075.8) DOI: https://zenodo.org/record/6814972 PATHOGENETIC ANALYSIS OF BIOCHEMICAL MARKERS OF CYTOLYSIS AND CHOLESTAS SYNDROME AT CHRONIC LIVER DAMAGE BY CHLORPROMAZINE Rykalo N. A., Baylo O. V. Vinnytsiya National Pirogov Memorial Medical University In the article the results of biochemical parameters of the serum of rats as a result of the toxic effects by chlorpromazine are presented. It was found that the syndrome of cytolysis and cholestasis has a direct dependence on the dosed drug: the higher the dose of chlorpromazine, the more biochemical markers that characterize the syndrome. Longer duration of the drug consumption to the development of a more pronounced cytolysis syndrome, which is due to the increase in indirect damage to the liver by chlorpromazine. Instead, cholestatic changes have tended to weaken over time, which can probably be explained by the gradual inclusion of compensatoryadaptive mechanisms for the introduction of xenobiotic. Key words: liver, chlorpromazine, blood, cholestasis, cytolysis. ПАТОГЕНЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ БІОХІМІЧНИХ МАРКЕРІВ СИНДРОМУ ЦИТОЛІЗУ ТА ХОЛЕСТАЗУ ПРИ ХРОНІЧНОМУ УРАЖЕННІ ПЕЧІНКИ ХЛОРПРОМАЗИНОМ У ЩУРІВ, ЗАЛЕЖНО ВІД ДОЗИ ТА ТРИВАЛОСТІ ВВЕДЕННЯ Рикало Н.А., Байло О.В. Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова У статті наведено результати визначення біохімічних показників сироватки крові щурів з хронічним токсичним ураженням печінки хлорпромазином. Встановлено, що синдроми цитолізу і холестазу мають чітку залежність від дози введеного пре парату: чим більша доза хлорпромазину, тим виразніші біохімічні маркери, які ха рактеризують дані синдроми. Довший термін введення препарату сприяє розвитку більш вираженого синдрому цитолізу, що пояснюється збільшенням опосередко ваного ураження Хлорпрмазином печінки при тривалому призначенні. Натомість холестатичні зміни з часом набували тенденції до послаблення, що, імовірно, можна пояснити поступовим включенням компенсаторнопристосвальних механізмів на введення ксенобіотику. Ключові слова: печінка, хлорпромазин, кров, холестаз, цитоліз.