«FOREST SONG» BY LESIA UKRAINKA AS MYTHOLOGY «DEATH-RESURRECTION» Abstract. In the article, in the context of mythological and literary traditions, Lesya Ukrainka's drama-fantasy is considered as the ideological and artistic realization of the philosophy of eternal return, in particular in the aspect of the mythology of «death-resurrection». The specificity of such aspects as the cyclicity of being, the antinomy of the world, elements of earth and fire, the otherworldly, psycho-characteristic of the Ukrainian world is traced. Mythological and psychoanalytic approaches provided the reading of the primitive / deep and social in the text. In particular, the psychological characteristics of the heroes of the work are noted: the infantilism of Lukash, his mother as a false woman, the accentuate personality of the Carpathian. It is noted that the life story of Lukash is the development, decay and revival of love as a spiritual beginning; his state of wolves can be regarded as a phenomenon of temporary death. It is proved that the mythology of «death - the resurrection» is decisive in the poetry of Lesya Ukrainka's «Forest Song». Key words: psychoanalytic approach, own / foreign, boundary, intercity, the center of the universe, the World Tree, antinomy, mythologeme, literary tradition.

Анотація. У статті в контексті міфологічної та літературної традицій розглядається драма-феєрія Лесі Українки як ідейно-художня реалізація філософії вічного повернення, зокрема в аспекті міфологеми «смерть – воскресіння». Простежується специфіка таких аспектів, як циклічність буття, антиномії світу, стихії землі та вогню, потойбіччя, психохарактеристика українського світу. Міфологічний і психоаналітичний підходи забезпечили прочитання первісного / глибинного та соціального у тексті. Зокрема зауважено психохарактеристику героїв твору: інфантильність Лукаша, його матері як фальшивої жінки, акцентуйованість особи Килини. Наголошується, що життєва історія Лукаша – це розвиток, занепад і відродження любові як духовного начала; його стан вовкулаки можна розцінювати як явище тимчасової смерті. Доводиться, що міфологема «смерть – воскресіння» є визначальною в поетиці «Лісової пісні» Лесі Українки.