Анотація. В умовах реформування вищої педагогічної освіти особливої актуальності набуває проблема підготовки майбутніх викладачів, із високим рівнем екологічних знань, екологічної вихованості, світоглядних переконань, професіоналізму, здатних до організації та проведення природоохоронної діяльності, які б уміли творчо підходити до вирішення складних завдань у педагогічній справі. На думку С. Шмалєй, екологічне виховання здійснюється шляхом впливу на свідомість особистості у процесі її формування, з метою розвитку соціально-психологічних установок, моральних принципів та норм, раціонального використання природних ресурсів та техногенного впливу на природні комплекси. Екологічне виховання формує навички поведінки особистості у природі. М. Бауер визначає, що екологічне виховання формується на основі екологічної освіти, яка являє собою систему знань, направлених на засвоєння загальнонаукової теорії і практики з різних екологічних дисциплін. Основне її завдання – це теоретичне формування екологічної свідомості, екологічного мислення, екологічної поведінки, екологічного світогляду, що формує перші елементарні знання про особливості взаємовідносин «людина-суспільство-природа». Для успішної реалізації таких основних завдань екологічної освіти і виховання необхідний підбір активних методів. Практичне втілення частково методичних принципів отримують у методах і прийомах. До поняття „метод” у вітчизняній та зарубіжній науці вкладається розуміння значення “засобу дії”, саме в такому значенні будемо обговорювати методи навчання в екологічній освіті, у процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу. Методи навчання – категорія зумовлена. Вони залежать від мети, змісту, етапу навчання. Методи, які є явищем історичним, пройшли певний шлях розвитку – від словесно-догматичних до словесно-наочних і до інших класифікацій, які розроблені на засадах різних критеріїв. “Оскільки методи навчання мають ряд сторін і можуть розглядатися в різних аспектах, – відзначає Ю.Бабанський, – тому цілком можливе існування декілька підходів до їх класифікацій”. Вважаємо, що критерії відображають діапазон використання методів. Так за джерелом передачі та набуття знань виділяємо як продуктивні у екологічній освіті наступні методи: словесні, робота з книгою, спостереження, експеримент, вправи, практичні роботи. Надалі ми виходили з використання у якості критеріїв характеристик самовиховання, самоактуалізації та творчості. Так на основі якісних параметрів, зокрема, особливостей пізнавальної діяльності студентів, ми з’ясовували, що є рушійною силою у системі методів. Відповідно до завдань методи навчання в екологічній освіті використовуються як пізнавальні, тренувальні, контрольні. Використання конкретного методу залежить від ряду чинників: мети навчання, його змісту, соціального замовлення, особистості студентів. На вибір методів впливають також задачі, які ставить викладач, особистісні та професіональні якості викладача, термін часу, матеріальна база. Критерієм ефективності методу вважається кінцевий результат: особистісний розвиток студентів, свідоме і якісне засвоєння знань, набуття практичних навичок та вмінь, здатність трансформувати задачу, приймати оригінальне рішення.