У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз сучасних тенденцій модернізації вищої фізкультурної освіти. Обґрунтовано парадигмальний зсув у підготовці кадрів: рішучий перехід від застарілих технократичних моделей до гуманістично орієнтованого навчання, що базується на засадах студентоцентризму, акме-культурологічного підходу та концепції салютогенезу. Доведено, що висока суспільна значущість, якою володіє сучасна фізична культура і спорт, вимагає формування багатофункціонального фахівця нового покоління. Актуалізовано розширення меж його діяльності, де провідне місце посідає безпосередня тренерська діяльність, робота в індустрії фітнесу, а також критично пріоритетні для України напрями — адаптивний спорт, ветеранський спорт та фізкультурно-спортивна реабілітація, що забезпечують повоєнне відновлення й збереження людського капіталу держави. Визначено, що такий поліфункціональний спектр завдань суттєво ускладнює педагогічний процес у закладах вищої освіти та зумовлює необхідність інтеграції різнопланового наукового знання. Показано, що невід'ємною умовою підготовки є впровадження інноваційних дидактичних систем, де поєднуються сучасні освітні та інформаційно-комунікаційні технології. Узагальнено інтегральну структуру професійної компетентності фахівця галузі через систему взаємопов'язаних складників, де виокремлено предметно-методичну, інклюзивну, цифрову та здоров'язбережувальну компетентності. Досліджено специфіку педагогічних знань змісту та ціннісних орієнтацій викладачів, реалізація яких безпосередньо підвищує професійну майстерність майбутніх спеціалістів та забезпечує їхню високу конкурентоспроможність на ринку праці.