Вивчення змісту та особливостей функціонування історичної пам’яті сучасного україн­ського соціуму є важливим науковим завданням, оскільки зазначений феномен відіграє клю­чову роль у процесах націє– та державотворення, збереженні традиційних та формуванні но­вих національних цінностей, визначенні політичного майбутнього української державності та української нації. Цифрова історична пам’ять є новим та динамічним явищем у сучасній гуманітаристиці, що формується у цифровому просторі і забезпечує фіксацію, збереження та трансляцію історичних подій за допомогою цифрових медіа. Вона виступає як особливий вимір колективної пам’яті, де історичний досвід, культурні наративи та соціальні практики відображаються, перетворюються та поширюються через цифрові платформи, соціальні мережі та медійні ресурси. У воєнному контексті цифрова пам’ять набуває особливого значення, оскільки вона слугує засобом документування подій, мобілізації громадської уваги та формування колективних наративів конфлікту. Цифрова пам’ять як складова колективної пам’яті виступає ключовим механізмом фіксації, конструювання та трансляції історичного досвіду у сучасних умовах війни. Вона інтегрує індивідуальні наративи в спільний цифровий простір, формує багатошарову систему значень і забезпечує соціокультурну функцію збереження історичної пам’яті в умовах постійної інформаційної динаміки. У статті застосовано джерелознавчі методи, які сприяють виявленню та систематизації мемів як документальних одиниць цифрової культури; методи цифрової гуманітаристики, зокрема аналіз даних із соціальних мереж, мережевих платформ та Telegram-каналів. Опрацьовані результати дослідження сприяють значному поглибленню розуміння, як впливають цифрові культурні практики на формування національної ідентичності та колективної пам’яті в умовах сучасної війни. Проведено узагальнення мемів як механізму конструювання колективного наративу та відображення історичного досвіду у цифровому просторі.