дослідження присвячене аналізу організаційно-методологічних особливостей навчання філософії в португальській системі освіти та змістовної складової інструментів, які в ній використовуються. Метою дослідження є потенційна корисність португальської моделі навчання філософії для розуміння можливих шляхів розвитку української освітньої практики. Методи, застосовані для отримання релевантних результатів, включають: узагальнення позицій вітчизняних дослідників щодо змісту та форми філософської освіти; аналіз документів (законодавчих норм, статистичних даних, навчальних планів та програм навчальних дисциплін філософського спрямування); case study (аналіз змісту конкретних навчальних інструментів – підручників, які використовуються в португальській системі освіти). Результати: З’ясовано, що найважливіша особливість формального аспекту португальської моделі викладання/вивчення філософії – це широке коло реципієнтів на ранньому етапі здобування освіти. Встановлено, що змістовна складова дисципліни «Філософія» в системі загальної та вищої освіти Португалії передбачає суттєву залежність від англійськомовної традиції постановки та розв’язання філософських проблем. Висновки: Португальський досвід викладання/вивчення філософії може бути використаний агентами освітньої системи України в частині орієнтації на раннє залучення молодих людей до базової філософської освіти, проблемний (а не історико-філософський) виклад матеріалу, розвиток перекладацької традиції та посилене вивчення іноземних мов майбутніми фахівцями, що сприятиме інтеграції корпусу філософських ідей західної цивілізації в український культурний контекст. Однак, окреслення контурів шляху, яким може рухатися викладання філософії в Україні, має враховувати не тільки потребу в євроінтеграції, але й необхідність збереження національної ідентичності.