Метою дослідження є обґрунтування теоретичних та методологічних основ формування корпоративної культури як стратегічного фактора конкурентоспроможності підприємства та розробка практичного інструментарію для оцінки її впливу на ключові показники ефективності організації. Для досягнення цієї мети було застосовано комплекс методів дослідження: системний аналіз для вивчення структурних елементів корпоративної культури; порівняльний аналіз для оцінки підходів різних вчених; анкетування та структуровані інтерв'ю для збору первинних даних з 320 українських підприємств; та кореляційно-регресійний аналіз для визначення кількісних зв'язків між показниками культури та конкурентоспроможністю. Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що сильна корпоративна культура корелює зі збільшенням продуктивності праці на 18–27%, зменшенням плинності кадрів на 22–35% та зростанням індексу задоволеності клієнтів на 14–19%. Було виявлено, що 73% вітчизняних підприємств не мають формалізованої стратегії управління корпоративною культурою, що суттєво знижує їхній конкурентний потенціал. Розроблено модель інтеграції корпоративної культури у стратегічне управління підприємством, що включає п'ять взаємопов'язаних компонентів: діагностика, проектування, впровадження, моніторинг та коригування. Встановлено, що підприємства з проактивним підходом до управління корпоративною культурою демонструють приблизно на 73% вищий показник конкурентоспроможності порівняно з пасивними. Наукова новизна дослідження полягає в удосконаленні концептуальної моделі впливу корпоративної культури на конкурентоспроможність, яка, на відміну від існуючих підходів, враховує динамічну взаємодію культурних артефактів, цінностей та базових припущень в умовах цифрової трансформації. Практична значущість отриманих результатів визначається можливістю їх безпосереднього застосування керівниками підприємств для діагностики рівня корпоративної культури та розробки програм її цілеспрямованого вдосконалення з метою підвищення конкурентоспроможності.