Анотація: У статті представлено авторський аналіз і концептуальне осмислення кліматично орієнтованих підходів у педагогічному дискурсі як відповіді на сучасні кліматичні виклики та потребу трансформації освітніх систем. Метою дослідження є обґрунтування авторського трактування поняття «кліматично орієнтовані освітні практики» та визначення напрямів їх упровадження у професійній підготовці майбутніх учителів задля формування кліматичної компетентності та готовності до практичних дій у сфері сталого розвитку. Методи дослідження охоплюють теоретичний аналіз та систематизацію вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, компаративний аналіз термінологічних підходів, а також узагальнення міжнародного досвіду впровадження кліматично орієнтованих стратегій у системах освіти. Результати дослідження полягають в уточненні змісту поняття «кліматично орієнтовані освітні практики» як сукупності цілеспрямованих освітніх дій, методів і технологій, яка інтегрує знання про зміну клімату в освітній процес, сприяє формуванню компетентностей з адаптації до зміни клімату та пом'якшення її наслідків, підтримує впровадження сталих практик у суспільстві. Виокремлено п'ять взаємопов'язаних напрямів реалізації таких практик: змістово-освітню інтеграцію кліматичної проблематики, практико-орієнтоване та діяльнісне навчання, міждисциплінарний підхід, співпрацю з громадською спільнотою, а також узгодження інституційної освітньої політики й управлінських механізмів із цілями кліматичної освіти. Висновки засвідчують, що впровадження кліматично орієнтованих освітніх практик сприяє формуванню цілісного бачення кліматичних викликів, розвитку готовності до усвідомленої участі у процесах сталого розвитку і модернізації професійної діяльності вчителя. Отримані результати підтверджують доцільність використання запропонованого поняття в українському науково-педагогічному просторі та окреслюють перспективи його подальшої емпіричної апробації в умовах формальної й неформальної освіти.