Анотація. Сучасна парадигма оздоровчого фітнесу спрямована на детермінацію інноваційних стратегій превенції соматичних дисфункцій у жінок другого періоду зрілого віку. Даний онтогенетичний етап характеризується вираженою синергією інволюційних трансформацій опорно-рухового апарату та хронічного стато-ергономічного стресу, зумовленого сучасним стилем життя. Особливої науково-практичної гостроти набуває проблема корекції просторових девіацій аксіального скелета, зокрема кіфотичних трансформацій та фронтальних асиметрій. Зазначені морфологічні стани виступають патогенетичним предикатором розвитку дегенеративно-дистрофічних процесів у хребті та неминучої деградації систем рухового контролю, що вимагає розробки прецизійних технологій корекції в межах оздоровчого фітнесу. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка моделі індивідуалізації корекційно-профілактичних технологій у системі оздоровчого фітнесу для жінок другого періоду зрілого віку на основі кластерної архітектоніки та факторної детермінації соматичного статусу. Методи. теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел; методи математичної статистики. Результати. В основі пропонованої архітектоніки лежить перехід від лінійної методики проектування занять до багатовимірної моделі індивідуалізації. Кластерний аналіз у даному контексті виступає не просто як інструмент статистичного групування, а як методологічний предикатор, що дозволяє диференціювати контингент жінок за інтегральними показниками соматичного здоров'я, біомеханічного статусу та адаптаційного потенціалу. Результати експлораторного факторного аналізу, реалізованого в межах диференційованих груп жінок із варіативними типами порушень статодинамічної організації тіла, дозволили верифікувати латентну структуру досліджуваного явища. Було екстрапольовано гетерогенні комплекси ознак, що інтегрують біогеометричні параметри постави, функціональні дескриптори м'язово-зв'язкового апарату, симптоматичні прояви та поведінкові патерни рухової активності. Попри високу експланаторну цінність виокремлених факторів, їхня ізольована інтерпретація в межах загальної вибірки лімітує можливості прецизійної персоналізації оздоровчого процесу. Висновки. Розроблено типологічну модель індивідуалізації на основі двохетапного кластерного аналізу, яка дозволила диференціювати жінок за трьома якісно відмінними профілями: високий адаптаційний потенціал, добра мобільність та достатня поінформованість; поєднання високої фізичної активності з вираженими структурними ризиками та системною нестабільністю; критичне поєднання гіподинамії, надлишкової маси тіла та низького функціонального контролю. Алгоритмізовано впровадження наукових результатів у практику оздоровчого фітнесу через створення Карти первинного скринінгу. Запропонована технологія дозволяє тренеру здійснювати типізацію клієнток на основі вербальних портретів кластерів, що нівелює потребу у складних статистичних обчисленнях при збереженні високої точності вибору корекційних пріоритетів.