Актуальність дослідження обумовлена зростаючою невизначеністю бізнес-середовища та критичним дефіцитом кадрів, що вимагають переходу від реактивного до проактивного управління персоналом. За прогнозами World Economic Forum, до 2030 року 39% ключових компетенцій працівників зазнають суттєвих змін, тоді як McKinsey Global Institute оцінює потенціал автоматизації до 30% робочих годин. Водночас лише 8% організацій інтегрують зовнішні макроекономічні та геополітичні прогнози у системи кадрового планування, що обмежує можливості завчасного реагування на зміни. Метою статті є обґрунтування теоретико-методологічних засад інтеграції предиктивної HR-аналітики із системами макроекономічного та геополітичного прогнозування для формування проактивної кадрової політики організацій в умовах невизначеності. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення, моделювання та прогнозування. Застосовано системний підхід для формування концептуальної моделі, метод класифікації для систематизації факторів впливу, сценарний підхід для врахування невизначеності зовнішнього середовища. Інформаційну базу дослідження становлять наукові публікації з баз даних Scopus та Web of Science, звіти міжнародних організацій (WEF, McKinsey, Deloitte, UNHCR), дані Національного банку України. Результати дослідження. Систематизовано еволюцію HR-аналітики та визначено чотири рівні аналітичної зрілості HR-функції: дескриптивний, діагностичний, предиктивний та прескриптивний. Розроблено класифікацію зовнішніх факторів впливу на кадрову політику (макроекономічні, геополітичні, демографічні, технологічні) з визначенням індикаторів моніторингу та джерел даних. Обґрунтовано п'ятиетапний механізм трансляції макропрогнозів у workforce-рішення. Сформовано концептуальну модель проактивної кадрової політики, що охоплює чотири структурні рівні та забезпечує інтеграцію внутрішніх HR-даних із зовнішніми прогнозами. Розроблено методологію побудови workforce-сценаріїв та формалізовано алгоритм прийняття проактивних кадрових рішень. Визначено організаційно-управлінські передумови впровадження моделі та окреслено напрями її адаптації до умов української економіки. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні концептуальної моделі проактивної кадрової політики, що інтегрує внутрішньоорганізаційну HR-аналітику із зовнішніми макроекономічними, геополітичними та демографічними прогнозами на основі сценарного підходу. Практичне значення результатів виникає у можливості одночасного впровадження запропонованої моделі та інструментарію в практику стратегічного HR-менеджменту організацій: розроблений алгоритм дозволяє інтегрувати планування робочої сили в загальні цикли бізнес-планування, а сценарний підхід забезпечує обґрунтованість кадрових рішень в умовах невизначеності.