Резюме. В роботі обґрунтовується роль економічного суверенітету як ключовоїінституційної опори воєнно-повоєнного розвитку України в умовах зростаючої глобальноїфрагментації, протекціонізму та боргових ризиків. Показано, що економічний суверенітет постаєяк суперечлива єдність нормативно-інституційної стабільності та професійно-діяльної гнучкості,необхідної для збереження національної ідентичності й суб’єктності економічного розвитку.Проаналізовано функціональні ризики суверенітету, пов’язані з надмірною жорсткістюдержавного контролю, загрозами суверенного дефолту та посиленням впливу зовнішніхкредиторів на інституційні реформи. Доведено, що суверенітет виконує структуроутворюючуфункцію, задаючи допустимі межі адаптації національної економіки до зовнішніх збурень заумови збереження внутрішньої цілісності. Наголошено на значенні економічного суверенітетуяк інструменту внутрішньої довіри, зниження трансакційних витрат та ендогенного розвиткуна основі специфічних активів. Запропоновано підхід до інституціоналізації економічногосуверенітету через формування екосистеми управління суверенними соціально-економічнимиризиками.