Стаття присвячена системному аналізу фінансового забезпечення Збройних Сил України в умовах воєнного стану. Актуальність дослідження зумовлена безпрецедентним зростанням оборонних видатків України, які у 2024 році досягли 34% ВВП – найвищого показника серед усіх країн світу, та необхідністю наукового осмислення трансформаційних процесів у сфері оборонних фінансів. Метою дослідження є комплексний аналіз структури та джерел фінансування ЗСУ, виявлення структурних диспропорцій у розподілі оборонних видатків, характеристика механізмів доведення коштів до кінцевого отримувача та обґрунтування напрямів трансформації системи фінансового забезпечення для її адаптації до умов затяжного воєнного конфлікту високої інтенсивності. Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід, що інтегрує концепції фіскальної стійкості, оборонної економіки та інституційної трансформації. Застосовано методи системного аналізу, порівняння, статистичного аналізу динамічних рядів та графічної візуалізації даних. Інформаційною базою слугували дані Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Стокгольмського інституту досліджень світу (SIPRI), Кільського інституту світової економіки, нормативно-правові акти України та офіційні документи НАТО. Результати дослідження засвідчили формування унікальної багатоканальної моделі фінансування оборони, що інтегрує державний бюджет (2,23 трлн грн у 2025 році), міжнародну військову та фінансову допомогу (близько 41,6 млрд євро щорічно), субвенції місцевих бюджетів та волонтерські надходження (близько 93 млрд грн за три роки війни). Виявлено структурну диспропорцію у видатках Міністерства оборони: співвідношення витрат на персонал та озброєння становить 74:23, що суттєво відрізняється від рекомендованого НАТО орієнтиру 50:30. Ідентифіковано системні проблеми доведення коштів до кінцевого отримувача, зокрема відсутність індексації мінімального грошового забезпечення з лютого 2023 року та затримки виплат через бюрократичні процедури. Обґрунтовано модель трансформації системи фінансового забезпечення ЗСУ, що передбачає взаємодію стратегічного (імплементація стандартів НАТО, довгострокове планування), операційного (цифровізація, програмне бюджетування) та тактичного (своєчасне доведення коштів) рівнів. Проаналізовано прогрес України в імплементації стандартів НАТО, зокрема впровадження планування на основі спроможностей, створення Єдиного каталогу спроможностей та участь у Процесі планування та оцінки сил (ППОС). Досліджено розвиток вітчизняного оборонно-промислового комплексу та механізми міжнародної оборонної кооперації. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні концепції багатоканальної моделі фінансування оборони як специфічної інституційної відповіді на умови затяжного конфлікту високої інтенсивності, систематизації взаємодії каналів фінансування та виявленні їх комплементарного характеру. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання при формуванні державної політики у сфері оборонних фінансів, удосконаленні нормативно-правового регулювання та оптимізації бюджетного процесу у сфері національної безпеки і оборони.