Негативність у правовому мисленні є багатофункціональним логічним інструментом і не зводиться до формального заперечення, однак у юридичній інтерпретації різні негативні конструкції часто ототожнюються, що спричиняє методологічну проблему редукції негативності до універсальної схеми та призводить до підмін у процесі побудови юридичних висновків. Метою статті є здійснення логічного аналізу негативності у правовому мисленні та обґрунтування її концептуального розмежування як передумови коректної юридичної аргументації. Теоретико-методологічною основою дослідження є розуміння логіки як інструменту (organon) раціональної реконструкції міркувань. У роботі застосовано метод логічної реконструкції негативних висловлювань у правовому дискурсі, логіко-лінгвістичний аналіз типових формулювань нормативних і процесуальних текстів, а також аналітичне зіставлення різних функцій негативності з метою виявлення меж застосування формального заперечення та ризиків методологічних підмін у побудові юридичних висновків.Результати.Запропоновано типологізацію негативності у праві за трьома вимірами: 1) логіко-семантичним (смислова опозиція, межування значень та імпліцитні сфери застосування норм); 2) деонтико-нормативним (модальна кваліфікація заборони, недозволеності, винятків і прогалин); 3) епістемічно-процесуальним (індикатор доказовості та процедурної прийнятності висновку). Обґрунтовано, що класичне заперечення не є універсальним засобом логічної інтерпретації негативності в праві. Висновки. Логічний аналіз демонструє багаторівневу природу негативності та необхідність диференційованого підходу до її тлумачення. Концептуальне розмежування негативних форм підвищує якість правової аргументації, зменшує ризик помилок у юридичному висновуванні та створює передумови для коректного автоматизованого аналізу нормативних текстів у контексті цифровізації права.