Дослідження показало, що в глобалізованому світі якість спілкування із представниками різних культур впливає життя окремого комуніканта і цілого суспільства. Міжнародна комунікація сьогодні асоціюється не лише з обміном повідомленнями та дипломатичними протоколами, а ще зі специфічним простором, що має назву «аксіологічний» У ньому поруч з інформаційними потоками повноцінно співіснують цілісні системи цінностей, які різними групами, спільнотами та етносами сприймаються неоднозначно. Мета дослідження – комплексний аналіз ціннісних засад сучасної міжнародної комунікації та представлення того, як діалогове мислення дозволяє долати конфлікти і формувати якісно нове спілкування різних народів у єдиному глобалізованому мультикультурному просторі. Методологічна основадослідження ґрунтується на загальнонаукових та спеціально-філософських методах. Завдяки системному підходу осмислено міжнародну комунікацію як багатовимірний аксіологічний простір, структурно-функціональний аналіз оприявив роль ціннісних компонентів у формуванні комунікативної культури. Компаративний метод допоміг порівняти різні культурні парадигми та їх ціннісні орієнтири, а аксіологічний аналіз – назвати цінності як регулятивним чинником міжнародної взаємодії. Результати дослідження показали, що глобалізований світ остаточно вийшов за межі виключно технічного обміну інформацією і став місцем, де мають можливість поспілкуватися представники різних культур зі своїм специфічним світосприйняттям, а їх унікальні культурні цінності регулюють перспективу взаємовідносин між ними. Визначено, що міжкультурні конфлікти виникають не лише через мовні труднощі, адже їх природа значно глибша і криється у різному представленні національних ідентичностей. Механізмом, що перетворює відмінності у конфлікти є етноцентризм, коли власна культура вважається еталоном, а всі інші – відхиленням від норми. Тоді саме ціннісні розбіжності гальмують діалог націй та їх культур і стають суттєвим бар’єром у міжкультурній комунікації. Представлено модель базових компонентів комунікативної культури, яка демонструє, що культура міжнародного спілкування – це складна система компетенцій, набуття яких допоможе попередити виникнення непотрібних конфліктів і сприятиме побудові конструктивного діалогу. Встановлено, що для того, щоб діалогові практики втілилися у життя і стали дієвими, потрібно інтегрувати їх у саму архітектуру міжнародних відносин. Рекомендаційними є заходи, які допоможуть побудувати продуктивний діалог культур: запровадження інституту аксіологічної експертизи, дотримання дипломатії спільного смислотворення, побудова горизонтальної мережі культурних діалогів, цифровізація міжнародної комунікації, вибір довгострокового партнерства тощо. У висновках підкреслено, що саме діалогові практики, протяжні у часі та побудовані на терпимості та усвідомленні самоцінності кожної культури є запорукою стійкої міжнародної взаємодії та чесного діалогу навіть із тими, чиї погляди на світобудову та життєустрій кардинально різняться від нашого.