Стаття присвячена проблемі досягнення стандарту справедливого судочинства через впровадження принципу доброчесності представників судової влади. Сконцентровано увагу на розкритті основних європейських стандартів правосуддя, що впливають на сферу доброчесності представників судового корпусу. Проаналізовано міжнародні акти, котрі унормовують досліджувану проблематику, серед яких Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Бангалорські принципи поведінки суддів, Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, що ухвалені Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. Констатовано, що судова влада має потенціал правового вирішення соціального та приватного конфлікту, здійснює вплив на всі інші гілки влади в контексті забезпечення законності в їх діяльності, тому доброчесність при здійсненні судочинства отримує особливий юридичний пріоритет у демократичній державі. Встановлено, що доброчесність суддів є вагомим принципом функціонування судової системи у демократичній, правовій державі. Євроінтеграційні прагнення нашої держави зумовили особливу потребу акцентування правової політики та правозастосовної практики на визначеній проблематиці. У висновках узагальнено основні європейські стандарти правосуддя, котрі мають безпосередній вплив на сферу доброчесності представників суддівського корпусу. До них віднесено: незалежність суддів та судової системи (необмежена свобода в здійсненні правосуддя; достатність повноважень для виконання функцій судочинства; нормативне (конституційне) визнання незалежності суддів і судової системи державою; наявність інституційних органів, що можуть забезпечити механізми захисту судової незалежності; прозора процедура судового процесу; відсутність стороннього впливу на суддів; відсутність тиску на суддів самою судовою системою; достатній рівень ресурсів для судової влади); стандарт безсторонності (для стороннього спостерігача не має бути умотивованих підстав вважати суддю таким, що не дотримується нейтральності та неупередженості при прийнятті судового рішення); стандарт компетентності та професіоналізму, що включає не тільки найвищий рівень фаховості судді, але і його етичну поведінку.