Стрімка інтеграція технологій штучного інтелекту в систему вищої медичної освіти створює умови, за яких традиційні моделі навчання та оцінювання стикаються з новими етичними, педагогічними й інституційними ризиками. У цьому контексті етичний вимір цифрової трансформації освіти є визначальним чинником забезпечення якості підготовки майбутніх лікарів. Метою статті є комплексне дослідження етичних викликів, що виникають під час застосування штучного інтелекту у викладанні та оцінюванні студентів-медиків, зокрема визначення їхнього впливу на якість професійної підготовки майбутніх лікарів. Методологічнуоснову становлять методи критичного аналізу наукових джерел, структурно-логічного узагальнення та порівняльного оцінювання, що дало змогу систематизувати спектр ризиків, пов’язаних із використанням інтелектуальних систем в освітньому процесі. У результаті дослідження визначено основні етичні проблеми, що виникають під час впровадження штучного інтелекту в освітній процес, зокрема алгоритмічна упередженість, непрозорість рішень, ризики порушення академічної доброчесності, загрози конфіденційності даних та зміна ролі викладача у взаємодії зі студентами. Доведено, що ці виклики мають каскадний характер, впливаючи на розвиток клінічного мислення, автономність ухвалення рішень, рівень мотивації та професійну відповідальність здобувачів медичної освіти. Виявлено, що саме етичні аспекти, а не технічні характеристики систем, дають можливість безпечної інтеграції штучного інтелекту в освітній процес. У статті наведено узгоджену структурну модель, що окреслює послідовність етапів застосування штучного інтелекту у викладанні та оцінюванні, пропонуючи практики відповідального використання інтелектуальних систем: від оцінювання ризиків та прозорості алгоритмів до забезпечення захисту даних та підтримання академічної доброчесності. Модель може бути запропонована як практичний інструмент для ЗВО, допомагаючи узгодити технологічні можливості штучного інтелекту з етичними стандартами медичної освіти. Висновки. Обґрунтовано потребу у створенні чітко визначених етичних принципів і практичних механізмів регулювання використання штучного інтелекту, що враховують специфіку клінічної підготовки, вимоги безпеки пацієнтів та особливості професійної відповідальності майбутніх лікарів. З’ясовано пріоритетні напрями подальших досліджень, пов’язаних із формуванням комплексних моделей етичного супроводу цифрової трансформації підготовки лікарів, створенням протоколів моніторингу застосування інтелектуальних систем та удосконаленням механізмів контролю якості оцінювання із залученням штучного інтелекту.