У статті представлено обґрунтування та операційний аналіз концептуальної моделі Розумності, що є вихідною основою авторської Етичної системи Розумність. Ця модель функціонує як універсальний моральний механізм, в межах якого інтегровано Арістотелівську золоту середину, деонтологію Канта та консеквенційний аналіз утилітаризму з метою гармонізації інтересів індивіда, суспільства та природи. Додатково продемонстровано прикладну придатність моделі у сфері освіти, науки, бізнесу, управління та соціальної політики. Використано методи порівняльно-історичного аналізу класичних етичних підходів та теорії утилітаризму, аксіологічного та нормативного аналізу з метою розкриття змісту категорії Розумності; концептуального моделювання структури моделі (принципи, критерії, інструменти, механізми впровадження); сценарного прогнозування та аналізу наслідків; елементи аналізу підходів зацікавлених сторін з метою узгодження конфліктів інтересів, а також аналітичної валідації через призму формули «виклики – рішення». Сформульовано дефініцію концепції Розумності та її ключового принципу: діяльність має бути корисною для суб’єктів та призводити до позитивних наслідків для максимально широкого кола живих істот та довкілля, а також не спричинити шкоду. Операціоналізовано шість основних критеріїв оцінки діяльності (потрібність, чи подобається, чи прагне, норма/міра, користь для себе і наслідки для оточуючих), а також запропоновано інструмент «Табличка Розумності» для проведення аналізу. Визначено шість ключових функцій моделі Розумності (регулятивна, оцінювальна, виховна, світоглядна, пізнавальна та мотиваційна), а також механізми її впровадження у ключові сфери. Ідентифіковано найбільш критичні виклики (вимірюваність наслідків, виникнення конфлікту інтересів, культурна варіативність, невизначеність та ризиковість) та окреслено ключові інструменти їх мінімізації (показники, проведення сценарного аналізу, встановлення «червоних ліній», прозорість та підзвітність). Встановлено, що Розумність виступає в якості інтегративної та практико-орієнтованої етичної моделі, у межах якої поєднуються чесноти і вимірюваність наслідками дій, встановлюючи баланс між особистісним та колективним благами. Для моделі притаманне масштабування, особливо в українському контексті, оскільки вона відіграє роль морального фундаменту політики сталого розвитку, етичного управління та соціальної згуртованості. Зроблено висновок, що подальші дослідження мають бути спрямовані на емпіричну верифікацію критеріїв Розумності та розробку галузевих стандартів їх застосування.