У статті розглянуто формування та визначення політик, що регулюють використання генеративного штучного інтелекту (ШІ) у вищій освіті, наголошено на актуальності цього питання в контексті швидкого поширення інструментів ШІ, які впливають на освітні процеси, академічну комунікацію та практики оцінювання. Метоюдослідження є систематизація концептуальних підходів до регулювання застосування генеративного ШІ в закладах вищої освіти та розроблення системи показників, які можуть бути використані для оцінювання ефективності його впровадження. Застосовано методи: аналізу наукової літератури – для огляду поточного стану проблематики дослідження; узагальнення та систематизації – для представлення результатів роботи. Результати. Встановлено, що заклади вищої освіти використовують три основні моделі регулювання застосування генеративного ШІ: дозвільну, обмежувальну та змішану, з яких остання є найадаптивнішою до різних освітніх контекстів. Розглянуто, як етичні принципи, такі як прозорість, ідентифікація та відповідальність, формують інституційні рекомендації та визначають прийнятні межі використання ШІ. З’ясовано, що провідні університети США, ЄС та Азії впроваджують диференційовані стратегії застосування ШІ, які поєднують викладацьку підтримку, обов’язкове оприлюдненняінформації про залучення ШІ та інтеграцію ШІ-грамотності в освітні програми. Зазначено, що ефективне оцінювання політик використання генеративного ШІ потребує системи показників, згрупованих за педагогічними, організаційними та етичними вимірами, що дає змогу закладам відстежувати як результати навчання, так і тенденції академічної доброчесності. Висновки.Упровадження генеративного ШІ має супроводжуватися постійним моніторингом за участю усіх суб’єктів інтеграції та регулярним переглядом інституційних нормативних актів. Відзначено, що оптимізована стратегія не лише запобігає академічним порушенням, але й посилює рефлексивне та автономне навчання. Доведено, що розроблення комплексних показників ефективності впровадження генеративного ШІ може допомогти в ухваленні стратегічних рішень і забезпечити підвищення якості освіти.