Сучасні суспільні виклики, зумовлені війною в Україні, істотно змінили підходи до організації освітнього процесу. Освітній простір припинив бути лише місцем передавання знань – він перетворився на середовище, у якому дитина має відчувати безпеку, підтримку, приналежність і соціальну взаємодію. У таких умовах виникають нові форми освітньої діяльності, зокрема інноваційні ініціативи, спрямовані на створення офлайн-осередків навчання й соціалізації для дітей, що через воєнні дії втратили звичне шкільне середовище. Однією з таких ініціатив став проєкт «Школа не вдома» – освітній простір, що об’єднав переваги дистанційної освіти з цінністю офлайн-середовища, та який поєднує функції навчального, соціалізаційного і психологічно безпечного простору.