Глобалізаційні процеси, євроінтеграційні прагнення України та надскладні виклики воєнного часу (зростання рівня інвалідизації, психоемоційні травми, внутрішнє переміщення) висувають критичні вимоги до системи інклюзивної освіти. Модернізація діяльності інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ) припиняє бути опцією, а стає стратегічною необхідністю для забезпечення якісної та доступної освіти для осіб з особливими освітніми потребами (ООП) відповідно до Конституційних гарантій та Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Управлінські інновації (запровадження нових методів, структур та інструментів) є рушійною силою, що забезпечує підвищення ефективності, прозорості та якості послуг ІРЦ, адаптуючи їхню діяльність до потреб динамічного суспільного середовища.