У статті досліджується проблема підтримання легітимності державної влади України в умовах повномасштабної війни, коли слабкість пострадянських інституцій, зміна суспільних очікувань і зміщення акцентів з процедурної на моральну та інструментальну легітимність створюють нові виклики для політичної системи. Авторка аналізує, як війна трансформувала традиційні механізми легітимації, зокрема вибори, підзвітність і суспільну участь, підпорядкувавши їх головній меті — виживанню держави. На основі класичних концепцій легітимності Д. Бітема, комунікаційних підходів В. Джабрі та теорій інституційної стабільності Ч. Тіллі, робота простежує еволюцію української моделі від мобілізаційної легітимації 2022 року до феномену «легітимації виживанням», коли довіра до влади зберігається завдяки її здатності забезпечити безпеку, оборону та ефективність управління. Емпіричну основу становлять дані дослідження Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (2024), яке зафіксувало високий рівень довіри до президентської вертикалі (понад 60 %) на тлі значного «легітимаційного розриву» у Верховної Ради та уряду (понад 60 %). Найвразливішими виявилися нормативно-правові та комунікаційні інструменти, що свідчить про переважання короткострокової, інструментальної легітимації над інклюзивними демократичними процедурами. Висновки статті підкреслюють, що структурна крихкість посткомуністичних інститутів, централізація повноважень і обмежена автономія парламенту й уряду формують українську модель «воюючої демократії», в якій виживання держави превалює над процедурною законністю. Авторка доводить, що збереження демократичної легітимності у післявоєнний період потребує переходу від мобілізаційного управління до системи підзвітності, відкритості та деліберативного діалогу. Запропоновано концепт «легітимаційного розриву» як аналітичний інструмент для оцінки балансу між очікуваннями громадян і спроможністю інституцій. Стаття робить внесок у сучасні дослідження політичної легітимності в умовах воєнних і кризових суспільств, пропонуючи модель аналізу, релевантну для процесів демократичного відновлення України.