У статті досліджено теоретико-методологічні засади та практичні аспекти застосування інтерв'ю з військовослужбовцями як основного джерела первинної інформації у вивченні воєнних конфліктів, зокрема триваючого конфлікту в Україні. Підкреслено важливість якісних методів для розуміння людського виміру війни та переваги інтерв'ю для отримання свідчень про досвід, мотивації та наслідки конфлікту з перших вуст. Проаналізовано типи інтерв'ю та їх специфіку, етичні й практичні аспекти проведення (вибірка, контакт, довіра, питання, техніка). Розглянуто методи аналізу даних (тематичний, контент-, наративний), а також виклики й обмеження використання інтерв'ю (упередженість, травми, доступ). Наголошено на актуальності інтерв'ю з військовими для глибокого розуміння природи та наслідків воєнних конфліктів.