У статті розглядається вплив штучного інтелекту на розвиток критичного мислення у студентів та зміни ролі викладача в умовах цифрової епохи. Враховуючи стрімкий розвиток технологій, виникає необхідність у переосмисленні традиційних методів навчання та впровадженні інноваційних підходів, що дозволяють студентам адаптуватися до нових умов інформаційного простору. Зазначено, що з розвитком ШІ вища освіта переживає етапи значних змін. Штучний інтелект здатний покращити якість освіти, забезпечивши персоналізацію навчального процесу, швидкий зворотний зв’язок та доступ до величезної кількості знань. Однак, попри ці переваги, існують ризики, пов’язані з поверхневим споживанням інформації, залежністю від технологій та потенційною втратою навичок критичного аналізу. Важливим є також питання етики у використанні ШІ, зокрема щодо можливості їх упередженого ставлення до інформації та проблем із безпекою даних. Одним із ключових аспектів дослідження є трансформація ролі викладача: від передавача знань до фасилітатора, що сприяє розвитку самостійного мислення та критичної оцінки інформації. Викладач стає посередником між студентами та технологіями, допомагаючи ефективно використовувати ШІ для навчання, аналізу та формулювання аргументованих висновків. Щоб успішно інтегрувати ШІ у навчальний процес, важливо поєднувати технології з традиційними методами активного навчання, такими як дискусії, дебати та проєктна діяльність, адже саме вони стимулюють розвиток критичного мислення. Подано практичні приклади використання ШІ у навчальних дисциплінах, таких як адаптивні платформи для індивідуалізації навчання, віртуальні симуляції для розвитку навичок ухвалення рішень та аналізу даних, а також інтерактивні інструменти для стимулювання критичної рефлексії. У підсумках наголошено на необхідності балансування між інноваціями та традиційними методами навчання для забезпечення комплексного розвитку студентів у цифрову епоху.