У статті досліджуються сучасні тенденції соціального захисту військовослужбовців, ветеранів та осіб з інвалідністю внаслідок війни в умовах триваючої збройної агресії рф проти України. Акцентовано увагу на необхідності комплексного підходу до формування державної політики у цій сфері, що має поєднувати матеріальні, правові, психологічні, освітні та професійні компоненти. Проаналізовано ключові аспекти функціонування існуючої системи соціального захисту, виокремлено її переваги та слабкі місця, зокрема надмірну фрагментарність, перевантаженість пільговими категоріями, обмеженість фінансових ресурсів і труднощі реалізації законодавчих гарантій на практиці. Особливу увагу приділено аналізу зарубіжного досвіду, зокрема США, де система підтримки ветеранів має глибокі історичні корені, забезпечена потужним інституційним і фінансовим підґрунтям, а також заснована на принципах поваги, мотивації та соціальної інтеграції. Вивчено елементи американської моделі, які можуть бути адаптовані до українських умов. Окремо висвітлено значення участі ветеранів у формуванні політики (партисипація), з урахуванням демократичних принципів і ролі ветеранської спільноти як суб’єкта суспільного впливу. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення національної моделі соціального захисту захисників України, зокрема в частині адресності допомоги, підтримки працевлаштування, освітніх можливостей, медичних гарантій і забезпечення житлом.