Постановка проблеми. У сучасному світі розвиток інформаційно-комунікаційних технологій спричиняє виникнення нових загроз, серед яких особливе місце займають кіберзлочини. Злочинна діяльність у кіберпросторі набула глобального характеру, створюючи виклики як для національної безпеки держави, так і для захисту прав та інтересів громадян. Проте ефективна протидія таким діянням потребує чіткого нормативно-правового регулювання. Зокрема, важливо визначити, які саме види злочинів у кіберпросторі мають розглядатися як кримінальні правопорушення, та забезпечити відповідність національного законодавства сучасним міжнародним стандартам. Разом із тим, відсутність уніфікованого підходу до визначення кіберзлочинів і недостатня деталізація окремих складів злочинів створюють труднощі у правозастосуванні. Крім того, практика боротьби з кіберзлочинами ускладняється через розмитість повноважень правоохоронних органів, недоліки в процедурі розслідування та відсутність чітких інструкцій для дій у цій сфері. Через це виникає потреба у дослідженні нормативно-правового закріплення кіберзлочинів як кримінальних правопорушень, аналізі чинного законодавства та визначенні напрямів його вдосконалення. Метою статті є уточнення нормативно-правового визначення кіберзлочинів та їх окремих різновидів як кримінально караних діянь з урахуванням останніх змін у законодавстві, аналіз проблем нормативно-правового регулювання діяльності підрозділів досудового розслідування та кримінальної поліції Національної поліції України у сфері протидії кіберзлочинам, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавчої бази відповідно до сучасних викликів у сфері кібербезпеки. Використані методи: аналізу та синтезу – для вивчення чинного законодавства України, що регулює діяльність підрозділів досудового розслідування та кримінальної поліції, а також для розгляду нормативно-правових актів, які визначають основні засади протидії кіберзлочинності; системного аналізу – для дослідження нормативно-правової бази як цілісної системи, виявлення взаємозв’язків між її елементами та оцінки, наскільки узгоджено регулюються функції підрозділів досудового розслідування та кримінальної поліції у контексті протидії кіберзлочинам; догматичний – для уточнення правових понять і визначень, які використовуються у нормативно-правових актах, що регламентують боротьбу з кіберзлочинами, з метою досягнення їхньої однозначності та чіткості. Результати. Встановлено, що в Україні створено нормативну базу, яка визнає кіберзлочини кримінальними правопорушеннями та адаптує їх до місцевих умов, визначаючи кримінальну відповідальність за їх вчинення. Однак окремі положення Конвенції про кіберзлочинність, які є фундаментальними для діяльності Національної поліції України, досі не інтегровані в національне законодавство. Визначено, що Національна поліція України є ключовим суб'єктом національної системи кібербезпеки, як це передбачено Стратегією кібербезпеки України. Підрозділи досудового розслідування та кримінальної поліції відіграють важливу роль у протидії кіберзлочинам. Встановлено, що існуюча нормативно-правова база частково відповідає сучасним викликам у сфері кіберзлочинності. Відсутність єдиних стандартів розслідування кіберзлочинів та їх кримінально-правової кваліфікації ускладнює ефективність роботи цих підрозділів. Висновки. Підкреслено необхідність внесення змін до національного законодавства з метою інтеграції положень Конвенції про кіберзлочинність, що дозволить Національній поліції України ефективніше виконувати свої функції в сфері кібербезпеки та забезпечити відповідність міжнародним стандартам у боротьбі з кіберзлочинами. Наголошено на важливості оновлення нормативно-правової бази для забезпечення єдиних стандартів розслідування кіберзлочинів, що дозволить усунути ризики неузгодженості у роботі підрозділів досудового розслідування та кримінальної поліції. Обґрунтовано необхідність внесення змін до проєкту Інструкції з організації діяльності органів (підрозділів) досудового розслідування та кримінальної поліції Національної поліції України для адаптації до сучасних технологічних викликів і міжнародних стандартів. Запропоновано уточнити функції цих підрозділів та забезпечити їх сучасними технічними засобами для ефективної боротьби з кіберзлочинністю. Problem statement. In the modern world, the development of information and communication technologies has led to the emergence of new threats, among which cybercrimes hold a special place. Criminal activities in cyberspace have become global, creating challenges both for national security and for the protection of citizens' rights and interests. However, effective counteraction to these acts requires clear normative-legal regulation. Specifically, it is important to define which types of crimes in cyberspace should be considered criminal offenses and ensure that national legislation aligns with current international standards. At the same time, the lack of a unified approach to defining cybercrimes and the insufficient detailing of specific criminal offenses create difficulties in law enforcement. Furthermore, the practice of combating cybercrimes is complicated by the ambiguity of law enforcement agencies' powers, flaws in the investigation procedures, and the lack of clear guidelines for actions in this area. Therefore, there is a need for research into the normative-legal consolidation of cybercrimes as criminal offenses, an analysis of the current legislation, and the identification of directions for its improvement. The purpose of the article is to clarify the normative-legal definition of cybercrimes and their specific types as criminal acts, taking into account recent changes in legislation, to analyze the issues of normative-legal regulation of the activities of pre-trial investigation and criminal police units of the National Police of Ukraine in combating cybercrimes, and to develop proposals for improving the legislative framework in line with modern challenges in the field of cybersecurity. Methods used: Analysis and synthesis – to study the current legislation of Ukraine regulating the activities of pre-trial investigation and criminal police units, as well as to review the normative-legal acts that define the main principles of counteracting cybercrime; system analysis – to investigate the normative-legal framework as an integrated system, identify interconnections between its elements, and assess how well the functions of the pre-trial investigation and criminal police units are coordinated in the context of combating cybercrime; dogmatic – to clarify legal concepts and definitions used in normative-legal acts regulating the fight against cybercrimes, with the aim of achieving their clarity and unambiguity. Results. It has been established that Ukraine has created a normative framework that recognizes cybercrimes as criminal offenses and adapts them to local conditions, determining criminal liability for their commission. However, some provisions of the Convention on Cybercrime, which are fundamental to the activities of the National Police of Ukraine, have not yet been integrated into national legislation. It has been determined that the National Police of Ukraine is a key subject in the national cybersecurity system, as provided for in the Cybersecurity Strategy of Ukraine. The pre-trial investigation and criminal police units play an important role in countering cybercrimes. It has been established that the existing normative-legal framework partially addresses modern challenges in the field of cybercrime. The absence of unified standards for investigating cybercrimes and their criminal-legal classification complicates the effectiveness of the work of these units. Conclusions. The necessity of amending national legislation to integrate provisions of the Convention on Cybercrime has been emphasized, which will allow the National Police of Ukraine to perform its functions in the field of cybersecurity more effectively and ensure compliance with international standards in the fight against cybercrime. The importance of updating the normative-legal framework to ensure unified standards for investigating cybercrimes has been highlighted, which will help eliminate risks of inconsistency in the work of pre-trial investigation and criminal police units. The need to amend the draft Instruction on the Organization of Activities of Pre-trial Investigation and Criminal Police Units of the National Police of Ukraine has been substantiated to adapt to modern technological challenges and international standards. It has been proposed to clarify the functions of these units and provide them with modern technical means to effectively combat cybercrime.