Економічні санкції та інші обмежувальні заходи є засобом невоєнного впливу на порушника з метою обмежити його можливості у використанні ресурсів з метою, що порушує норми міжнародного права. У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти застосування понять «прямий» та «опосередкований» вплив на осіб, що знаходяться під санкціями, в нотаріальній практиці. Аналізуються правові основи та механізми, за допомогою яких вплив на таких осіб може здійснюватися безпосередньо або через треті сторони. Досліджуються можливі наслідки санкційних заходів для нотаріальної діяльності, а також способи мінімізації ризиків, пов'язаних із взаємодією з особами, що перебувають під санкціями. Особлива увага приділяється питанням відповідальності нотаріусів та забезпечення законності їх дій в умовах санкційного режиму. У висновках статті запропоновано рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання та практичних підходів у цій сфері.Водночас сучасні економічні відносини є складним механізмом, вплив на який не завжди є очевидним й обмежується діями безпосереднього власника. Намагаючись забезпечити всебічний контроль за дотриманням санкцій, влада зобовʼязала нотаріусів, при зверненні фізичної чи юридичної особа за вчиненням нотаріальної дії щодо розпорядження активами, здійснювати перевірку також факту застосування санкцій у виді блокування активів до юридичних та/або фізичних осіб, що мають прямий або опосередкований вплив на фізичну або юридичну особу, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Задля виконання цього обовʼязку Міністерство юстиції України рекомендує керуватися аналогією закону. Водночас, аналіз національного законодавства показує, що за наявності визначення поняття самого впливу, його градацій в залежності від інтенсивності, а також приблизного переліку осіб, що підлягають перевірці, законодавче визначення прямого та опосередкованого впливу відсутнє. Тоді як відповідно до законодавства додатковій перевірці підлягають в основному члени сімʼї, теоретичні визначення прямого й опосередкованого впливу свідчать про те, що субʼєктом опосередкованого впливу може бути будь-яка третя особа. Таким чином, роблячи висновок про те, що вплив може бути також явним або прихованим, автор звертає увагу на практичну неможливість здійснення нотаріусом гарантованого пошуку й перевірки субʼєктів «прямого» чи «опосередкованого» впливу.