У статтi аналiзуються проблеми, що стоять перед традиційною лексикологiєю як навчальною та науковою дисципліною. Нечiткiсть методологічних засад призводить, крім нечiткостi дефініцій, до спирання при аналiзовi одиниць лексики на інтуїцію, до розмитостіi меж мiж окремими розрядами лексики та дефіциту власно мовних методик кваліфікації лексикологiчних явищ. До недоліків, що притаманнi сучаснiй лексикології, можна вiднести також вiдсутнiсть методик, що дозволяють врахувати при лексичному аналiзовi протирiчя синхронії та діахронії, протирiччя мiж статикою та динамікою в мовi, перехiдний характер багатьох явищ лексики.